Четвер, листопада 23, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Гуртожиток - наш дім?

Поради роздають у дев’ятому!


…У світлому і теплому приміщенні біла стеля і золотаво-персикові шпалери. І дуже акуратно складені речі. Це кімната 368 у гуртожитку № 9. Студрада вважає її однією з найкращих. Тут мешкають дві третьокурсниці механіко-математичного - Катерина ДАШУТІНА із Тростянця, що на Сумщині, та Юлія ТРОНЬКО з полтавського селища Решетилівка, де і досі зберігають та шанують вишукане мистецтво вишивки. Дівчата-нерозлийвода: і роблять домашні завдання, і готують, і прибирають разом. З першого року навчання в університеті вони подружились. Їм багато довелося пережити у гуртожитку. «Приїхали ми з батьком на поселення 25 серпня, - розповідає Катерина. - Довго шукали гуртожиток і прийшли сюди доволі пізно. Уже підходила моя черга. Бачу - залітає дівчина з мамою, ридає, кричить. А я і кажу: «От комусь пощастить мати таку сусідку!» Згодом відчиняю двері до своєї кімнати, а тут це щастя сидить». А Юля засмутилася, виявляється, не просто так, бо кімната, в якій належало жити п’ять років, була у жахливому стані…
А сьогодні кімната 368, на заздрість багатьом, затишна і домашня, тут завжди можно знайти цікавого співрозмовника, отримати пораду. Це і місце «зібрань» блоку: тут спілкуються і святкують. З допомогою батьків сусідки зробили ремонт, тарганів вивели! До свят прикрашають кімнату. Власноруч до Нового року наробили паперових прикрас: сніжинок і гірлянд. Успішно навчаються, люблять читати, слухати якісну класичну і сучасну музику. Катя мріє стати науковцем, а Юлія має щедрий талант у будь-якій ситуації знайти потрібне слово, розвеселити підтримати... «Не треба сильно засмучуватись чи радіти, варто проживати кожен день достойно, як востаннє», - радить і мені Юлія. Протягом нашої розмови вона навела з десяток прислів’їв, розповіла про музей вишивки та фестиваль «Сорочинський ярмарок»: «Я не захоплююсь етнографією. Мені просто цікаво. Там відчуваєш дух минулого, можна побачити постановки Гоголя, народні мистецтва. Пишаюсь, що я з того краю, де вміють співати, танцювати, вишивати і цінувати традиції».
«Гуртожиток - це важлива і цікава частина студентського життя. Я б не погодилась замінити його на зйомну квартиру. Майбутнім мешканцям гуртожитків бажаю намагатися всіляко покращувати свій побут, прибирати регулярно і не смітити, мати гарні стосунки із сусідами, спілкуватись, тоді жити тут буде весело», - зауважує Катерина. «А лінивий у гуртожитку не виживе», - підкреслює Юлія. Щовихідні  дівчата проводять «генеральне» прибирання кімнати і переконують мене, що це ні в якому разі не обтяжує їх. А напередодні мого візиту (запевняю, дівчата не знали, коли я до них завітаю!) разом із сусідкою з іншої кімнати прибрали весь блок. Вони пояснюють, що відмовились від прибиральниці і прибирають за собою самі.
…До кімнати заходить ще одна дівчина. Наталія - студентка четвертого курсу факультету іноземних мов і нова сусідка мешканців кімнати. Катя з Юлею почали допомагати їй розібратися з речима, розповідали, що і де краще поставити. І нехай вони займаються своїми справами. Не будемо їм заважати. Бувайте, дівчата, дякую за розмову!


С. ШКУРАЙ, другокурсниця філфаку.