З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
У 2012 р. дівчина посіла перше місце на Кубку України та друге місце на чемпіонаті України. У 2011 році Марина взяла участь ще й у міжнародному турнірі в Кореї, де отримала бронзу.
– Марино, що тобі допомагає досягати успіхів?
– Наполегливість, терпіння і, звичайно, тренування. Коли я вступила до університету імені Каразіна, стала тренуватися тричі на тиждень по дві–три години. В новому семестрі, після зимової сесії, планую тренуватись чотири рази. Тренування – це дуже важлива умова гарного результату. Під час них рухи доводяться до автоматизму. Перед вступом я займалася менше, це дещо погіршило навички і результат, відповідно.
– А як ти склала першу сесію?
– Добре! Вже чекаю на зароблену стипендію! Ми складали чотири іспити: вступ до соціології, історію соціології, історію України та вищу математику – найважчу для мене дисципліну. З психології, екології та кількох інших предметів у нас були заліки.
– Навчання, спорт… Тобі вистачає часу на відпочинок?
– Я – людина наполеглива. Якщо знаю, що це мені потрібно, йтиму до кінця. Іноді друзі кличуть погуляти, а у мене тренування… Підключаю силу волі і йду грати в настільний теніс. Розваги розвагами, а буде що згадати через роки: не просто те, як класно я провела студентські роки, а досягнення, результати.
– Хто допомагає тобі досягати результатів?
– Тренер Олена Валеріївна КОВТУН.
– Наскільки сильно тренер впливає на спортсмена?
– Непрофесійний наставник може відбити у спортсмена бажання займатись спортом. Тренер не обов’язково має добре грати в настільний теніс. Він має вчити, підказувати.
– Ким ти себе бачиш у майбутньому?
– Мені важко уявити себе через 10 років, але на найближчі чотири роки я планую, по-перше, закінчити університет, по-друге, потрапити на параолімпіаду, де посісти призове місце. Наступні чотири, а то і вісім років бачу себе в спорті.
– Держава підтримує спортсменів?
– Частково. Якщо тебе беруть на міжнародні змагання, то чекають від тебе призового місця. Якщо ти повертаєшся без нього раз, другий, то на третій вже замислюються, чи варто з нею або ним займатися далі.
– Що порадиш всім початківцям?
– У першу чергу, постійно працювати над собою.
С. ШКУРАЙ.