Четвер, вересня 21, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Місточок між минулим і прийдешнім

Краю мій!

Місточок між минулим і прийдешнім


А я вирішила розповісти Вам про моє рідне маленьке село, яке знаходиться в Харківській області, неподалік Краснокутська – про Мурафу.

Припускають, що слободу Мурафу було засновано на межі 40-50-х рр. XVII ст. Можна гадати, що це були переселенці з Брацлавщини (сучасна Вінничина). Там є досить значна за довжиною річка Мурафа, яка впадає в Дністер. Є там і Мурашка, притока Мурафи, а в Шаргородському районі – досить велике село Мурафа – центр Мурафської сільради. З «Опису» 1673 р. дізнаємося, що до Мурафи прибула ватага переселенців у 260 чоловік з жінками й дітьми на чолі з Микитою Кіндратовичем Сененком.

Жителі Мурафи пишаються джерелом цілющої води, яке знаходиться біля мосту через річку Мерчик у центрі села й знане тут ще з незапам'ятних часів.

А ще на терені Володимирівського лісництва знаходиться унікальна ділянка дубового лісу площею у 5,2 га. Деревам близько 170-200 років. Вони підносяться вгору на 26-30 м, а внизу, під віковічними деревами, ростуть цінні рослини: конвалії, герань криваво-червона, медунка, зірончик ланцетолистий, орляк тощо. Цю місцевість в народі називають «Мурафські дачі». Тут забороняється будь-яка діяльність, що загрожує її існуванню: розорювання, вирубування, випасання худоби, збирання квітів і рослин, заготівля сіна тощо.

Мурафа – особливе село. Сільським Ермітажем у Мурафі називають місцевий історико-художній музей. Життя музею розпочалося ще у 1924 р. Музей розташований у Мурафській школі. Зараз доглядає за музеєм В'юник Людмила Миколаївна, яка викладає історію України та всесвітню історію.

Палає в селі ще одна маленька зірка, та саме ця зірка і прославила мурафські простори, далеко за межами Краснокутсько району. «Світанок» – вокально-хореографічний колектив, який в цьому році відсвяткував своє десятиріччя. Розпочалося його існування з трьох красунь М. Чаговець, Л. Рудь та І. Корнієнко. Керівником у них була А. М. Касяненко. Тепер це великих розмірів проект. Головна гордість «Світанку» – це Аліна Перець, співачка, головним досягненням якої є перше місце на все українському фестивалі «веселі дзвіночки».

Кажуть: Мурафа – це місточок між минулим і прийдешнім. Місточок між двома опорами. Минуле наше – то пласт, який ще треба вивчати й вивчати, майбутнє ж маємо прожити.

Анна ІВАХНЕНКО, третьокурсниця відділення журналістики.