Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Про наукову спадщину

100 років Ф.П.Медвєдєву

 

Про наукову спадщину

Професор Федір Пилипович МЕДВЄДЄВ народився 28 травня 1912 року в бідній селянській сім’ї в Росії. Одержує середню освіту й стає студентом Харківського університету, де студіює філологічні науки. Ще студентом він починає викладати українську мову у Всеукраїнському інституті комуністичної освіти (1933-1935 рр.) та Харківському педінституті (1935-1941 рр.). Успішно закінчивши університет й аспірантуру, молодий учений отримує науковий ступінь кандидата філологічних наук, стає доцентом. Подальша доля науковця перервана воєнним лихоліттям. Із перших днів війни Ф. П. Медведєв –  у лавах Червоної Армії, де пройшов шлях від Харкова до Познані.

У післявоєнні роки він працює в Харківському інституті іноземних мов (1946-1947 рр.), а з 1947 по 1977 його життя нерозривно пов’язане з Харківським державним університетом ім. О. М. Горького, де він упродовж майже 30-ти років очолював кафедру української мови на філологічному факультеті. Це був період його особливо плідної наукової роботи. У 1965 році Федір Пилипович успішно захищає докторську дисертацію на тему: «Дослідження з історії української мови. Питання становлення та історичного розвитку граматичної системи мови». Цього ж року він стає професором.

Науковий доробок професора –  понад 400 робіт. Це наукові дослідження з історичної граматики, історії української літературної мови, української фразеології: «Історія української мови» (1950), «Граматика сучасної української мови» (1951), «Історична граматика української мови» (1955), «Лексика «Енеїди» І. П. Котляревського» (1955) у співавторстві, «Українські грамоти XIV –  XVI ст.» (1962), «Система сполучників в українській мові» (1962), «Нариси з української історичної граматики» (1964), «Вступ до історії української мови» (1967), «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо» (1977, 1978, 1982). Остання праця перевидавалася тричі, що свідчить про актуальність проблем, поставлених і розв’язаних у цьому дослідженні.

У 60-70-ті роки проф. Ф. П. Медведєв активно і плідно працює із засобами масової інформації. Саме в цей період Федір Пилипович Медведєв активно співпрацює з Харківським обласним радіо та газетою «Вечірній Харків». Кожного тижня по радіо впродовж кількох років звучала передача «Чому ми так говоримо», де проф. Ф. П. Медведєв розкривав етимологію, тлумачення та використання в українській художній літературі найбільш цікавих фразеологізмів та крилатих висловів. Ці передачі й публікації в місцевій пресі мали велике значення для формування почуття національної гідності та причетності до великої української культури, нації.

Плідно працюючи в царині української мови, Федір Пилипович постійно дбав про підготовку кадрів вищої кваліфікації. У його полі зору завжди були талановиті студенти, випускники кафедри. Багато з них стали кандидатами наук, а дехто –  і докторами наук. Серед них Володимир Семенович Калашник, Олександр Степанович Юрченко, Віктор Дмитрович Ужченко.

Усе своє свідоме життя Федір Пилипович Медведєв присвятив вищій освіті, українському слову, українській думці. Він завжди був поборником і захисником культури української мови, чистоти мови від засмічення русизмами й іншими іншомовними вкрапленнями. Свою просвітницьку місію він виконав до кінця. Можна з упевненістю сказати, що навіть всі роки, коли Федір Пилипович не з нами, він своїми науковими дослідженнями, монографіями, підручниками, посібниками продовжує свою просвітницьку діяльність, указує молодому поколінню шлях до великої науки, що називається «СЛОВО».


Доц. В. ГОНЧАРЕНКО, кафедра українознавства.