Середа, травня 08, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Лист до ректора

 

Пошта 195-річного ювіляра

Лист до ректора

ВІД РЕДАКЦІЇ. До редакції газети «Харківський університет» щороку надходить понад 1000 листів читачів. Листи людей різного віку і проблеми, які їх тривожать, часто найнесподіваніші: від спогадів випускника Харківського університету 50-х рр. минулого століття про своїх вчителів до ось таких –  студентських. Цю підпірку писали студенти філологічного факультету, відділення журналістики, на одному із своїх практичних занять з аналітичних жанрів, вивчаючи важливий жанр журналістики –  лист. Студенти обрали можливість звернутися до ректора академіка проф. В. С. Бакірова з найболючішими питаннями, що їх турбують, стосовно університетського життя. Студенти написали листи, у яких поділились своїми думками та побажаннями щодо покращення навчальних буднів.

Що ж найбільше хвилює наших студентів? Найпоширенішою виявилася проблема холодних аудиторій першого і другого поверхів узимку. Ця проблема сьогодні гаряча напередодні нового опалювального сезону. «Без гарячого чаю руки до ручки примерзають», –  пише Кристина Загребельна із групи ЛЖ-31. Олена Минько, ЛЖ-32: «Складно слухати лекції, навчання стає іспитом на виживання».

Багатьох студентів турбує питання паління. Анна Петренко, ЛЖ-32: «Ідучи зранку на заняття, я натикаюся перед уныверситетом на непрохідну стіну ядучого тютюнового диму».

У декількох листах каразінці скаржилися на відносини з іноземцями. Саша Васильєва (ЛЖ-32) наголошує на зневажливому ставленні деяких студентів до наших дівчат та неввічливості у спілкуванні з викладачами. Аліна Калініна пише про ситуацію у гуртожитку № 9: «Наші сусіди не беруть участь у генеральних прибираннях, смітять, не реагують на прохання не галасувати після одинадцятої та багато іншого. Хочеться, щоб усі мешканці були добрими господарями і теж відповідали за порядок».

Виявилося, що для плідного навчання нашим студентам недостає приємного естетичного вигляду університету. «Похмура картина незмінної обшарпаності стін з боку внутрішнього дворика наганяє тугу та смуток», –  пише Світлана Тітова, ЛЖ-32. Але не лише це може пригнітити чутливе серце каразінця. Карина Литвиненко, ЛЖ-32: «Портрети померлих професорів при вході викликають пригнічення на початку робочого дня. Здається, що немає сенсу навчатись, працювати, бо смерть все одно всіх зітре. Чи не краще було б вішати скорботний портрет на кафедрі, де працювала людина? А на стенді –  побажання доброго ранку та плідної праці?»

Приємно, що частина звертань присвячена більш серйозним проблемам, таким як освіта для студентів з обмеженими фізичними можливостями (Надія Зіма і Юлія Самойленко з ЛЖ- 31).

Дар'ю Зеленську із ЛЖ-32 хвилює питання, пов’язане саме з навчальним процесом: чи має студент право паралельно з офіційно зазначеними для його спеціальності вивчати за власним бажанням ще й додаткові курси?

Багато студентів скаржилися на ціни в буфетах, що «кусають гаманці», недостатньо різноманітну їжу, навіть на необхідність замінити пластикові стаканчики на паперові. У листах піднімалися й інші питання: потреба у більш поглибленому вивченні іноземних мов, відсутність фінансування студентської творчості, недостатньо місткі та швидкі ліфти (а буває, що й непрацюючі), необхідність більш розвинутої спортивної інфраструктури, питання ремонту та інші.

Цікаво, що, проаналізувавши всі листи, з’явилося враження, що у навчанні переважній більшості студентів недостає лише більш комфортних умов: тепліших аудиторій, більш дешевої їжі та напоїв, швидких ліфтів та ін. А побажань щодо самого процесу навчання майже немає. Стає питання: невже в освітній сфері все настільки ідеально, що студентів все влаштовує, чи, можливо, вони просто не задумуються над цим? Гадаємо, тут треба пригадати відому піраміду потреб А. Маслоу, у якій потреби у пізнанні та освіті розташовані значно вище за фізіологічні потреби, тому не варто дивуватись, що на першому плані для студента завжди будуть бажання навчатися у теплі та мати можливість купувати собі доступну і якісну їжу.

Листи переглядала М. КОСАТОВА, наш спецкор.