П'ятниця, вересня 22, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

33 роки в армії

За Батьківщину

 

33 роки в армії


На п’ятому поверсі за дверима кабінету завідувача комп’ютерної лабораторії факультету комп’ютерних наук трудиться Анатолій Васильович ЯРМОЛЕНКО. Він працює тут близько семи років. За плечима Анатолій Васильович має військову службу протягом довгих 33 років.
Хто такий справжній захисник Вітчизни? «Це той, кому сказали брати лопату в руки і йти захищати батьківщину, і він пішов. Дайте мені лопату – і я піду. Дайте автомат – ще краще!», – пояснює мені А. В. Ярмоленко.
Анатолій Васильович розповів, що раніше було престижно бути військовим. Його батьки воювали, вони відстоювали майбутнє своїх дітей, онуків. В дитинстві він грав з дітьми військових, ходив у школу №85, яка знаходиться на території льотного училища. Після школи збирався до льотного, та не дозволили через поганий зір. Тому вступив до Полтавського вищого військового командного училища зв’язку, де вчився протягом чотирьох років. Після вчилися потрапляє до Забайкалля. Наступні п’ять років Анатолій Васильович служить у групі радянських військ у Німеччині. Після цього повертається до батьківщині і стає командиром відмінної роти (Перша танкова армія, 20-а мотострілкової девізії). Ще 13 років він є начальником зв’язку 108 зенітно-ракетних військ. А до 2004 року – у Харківському військовому університеті.
Анатолій Васильович: «Без хорошої армії прожити складно. В наш час потрібно виховувати покоління на позитивних прикладах. Зараз по телевізору один негатив показують. А насправді патріотичного дуже мало. Передачі про військових, про розвідників – рідкість. Також дуже важливо цікаво підносити історію нашого народу, щоб люди пишалися тим, що вони українці. А не так, що у нас зараз усього 30% населення хоче залишитися тут, інші 70% хочуть закордон».
А. В. Ярмоленко має нагороди «За службу Батьківщині», «За старанність» та різні ювілейні.


М. ШАЛІМОВА.