Неділя, листопада 17, 2019

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Красива і розумна

Красива й розумна


ВІД РЕДАКЦІЇ. Відбулося зарахування до аспірантури університету. Аспірантами першого року навчання стали???? юнаків та дівчат. На ваші прохання починаємо розповіді про аспіранта-2010.
Старий добрий анекдот розказує цікаву історію про те, як Бог розділяв усіх тварин на розумних і красивих. Лише одна маленька мавпочка запитала, куди йти їй, адже вона має і ті, і ті якості. Тоді всі сміялися з того, що таке поєднання неможливе. Але зараз я з впевненістю можу сказати, що таки можливе. Навіть більше – бути красивим і привітним, при цьому маючи гострий розум і всебічну ерудованість можна. У цьому ви переконаєтеся, поспілкувавшись із Галиною ДЕМУРОЮ.
Галина.
- Я зростала в сім’ї вчителів і стати мріяла саме вчителем. У мене був навіть такий журнал, до якого я вносила оцінки всім своїм друзям і лялькам. Десь з восьмого класу мріяла взяти інтерв’ю у свого улюбленого футболіста Андрія Шевченка. У довіднику для абітурієнтів я натрапила на фотографію Харківського університету та на спеціальність «журналістика. Але, вступні іспити провалила….
Вступила на навчання до робітфаку. Цей рік був особливо цікавим у моєму житті. Тоді я вперше зрозуміла, що по-справжньому люблю українську мову. Цього разу я вирішила не випробовувати долю ще раз на журналістиці і успішно склала іспити на спеціальність українська мова і література. Однак і журналістську діяльність я не покинула. З першого по четвертий курс редакція газети «Харківський університет» стала моїм другим домом.
А ще я виконувала обов»язки секретаря Студентського наукового товариства, а на п’ятому – його голови. Тричі брала участь в наукових конференціях. Сама неодноразово організовувала такі в стінах університету. На четвертому курсі я стала членом Центру волонтерів. Розуміння того, що твоя діяльність дарує комусь тепло, приносить неймовірне задоволення.
- Чи змінили тебе роки навчання в університеті?
- Ще зі школи мені всі казали, що я ходжу в величезних рожевих окулярах. Я з впевненістю можу сказати – за п’ять років я їх так і не зняла, хіба що колір став менш яскравим.
-Ти отримувала стипендію імені В.Н. Каразіна.
- Як сказали мені тоді в вересні 2007 Ніна Іванівна Гноєва і Юрій Іванович Кохан – «за високі досягнення у навчанні». Гадаю – це винагорода за мою всебічну активність. Стипендія – це лише свідчення того, що навчалася я недарма.
-Що значить для тебе філологія ?
- Кажуть, жінки й наука– речі несумісні. Хочеться довести , що насправді – все навпаки. У моїх планах – показати жіноче обличчя філології. Я зацікавилася проблемами гендерної лінгвістики. Над цією темою планую працювати і надалі.
-У чому секрет твого успіху? Як справи із публікаціями, із доробком до дисертації?
- Секрет один. Слід просто зрозуміти матеріал і викласти своє бачення, власну думку. Мислити образами – це, до речі, ще одна перевага філології перед точними науками. Маю публікації, маю вагомі наробітки.
Ще раніше мені вдалося поспілкуватися із науковим керівником Галини Демури – доц..Ю. І. Коханом. Від нього я дізналася про працездатність дівчини, уміння вести роботу з великою кількістю матеріалів. «Це сформований викладач, що вміє відстоювати свою думку, майбутній науковець. Має гарний заділ у роботі над темою майбутньої дисертації».


А ЧЕРЕДНИЧЕНКО, другокурсниця-практикантка відділення журналістики.