Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Третє покоління істориків

 

 

Третє покоління істориків

 

 

Маленькому Стасику в дитинстві окрім казочку читали на ніч міфи і легенди Стародавньої Греції. Він насолоджувався красою Персефони, боровся разом із Гераклом та вчився мужності у Прометея. Хлопчик всотував у себе дух історії. А його дідусь, доцент історичного факультету Михайло Захарович Бердута водив його змалечку на рідну кафедру історії України. Отакими були перші знайомства Станіслава Юрійовича ІВАНОВА з наукою…
І ось минулий навчальний рік приніс всім подарунок: Станіслав Юрійович Іванов стає третім кандидатом історичних наук у своїй сім’ї. 24 червня 2011 року всім на радість о третій годині дня в аудиторії 5-58 він захистив дисертацію за темою «Міграція сільського населення до Харкова (серпень 1943- серпень 1991 рр.)». Науковим керівником був доктор історичних наук, професор КАЛІНІЧЕНКО Володимир Вікторович. Офіційними опонентами - доктор історичних наук, професор кафедри українознавства ТАНЦЮРА Василь Іванович; кандидат історичних наук, доцент ПІКАЛОВА Тетяна Ісаївна, Харківський національний педагогічний університет ім.. Г.С.Сковороди.
Складно сказати, хто в сім’ї Станіслава Юрійовича не є істориком. Дідусь - історик, бабуся - історик, мама - історик, молодший брат - і той планує бути істориком. Збереження цієї династії - це щось особливе, тепле, родинне. Воно допомагає у всьому: вдалому закінченню школи, отриманню диплома з відзнакою, навчанні в аспірантурі… і, нарешті, захисті кандидатської. Напевно, для кожного аспіранта захист кандидатської - це рубіж, проходячи який він стає повноцінним науковцем. Станіслав Юрійович працював над дисертацією три роки. Він їздив до київських архівів, збирав усну історію, розпитував у людей, які причини наштовхнули їх на міграцію, просив розповісти про своє село. У списку літератури цієї роботи - 537 найменувань, зроблено 28 таблиць, 11 діаграм. Найцікавіший факт, який знайшов науковець - це те, що серед ректорів шістнадцяти ВУЗів Харкова у 1943-1991 роках 58% - це люди із сіл.
Автореферати дисертації були відіслані у 80 міст, України Росії та Білорусії. Робота зацікавила науковців. Надійшли позитивні відгуків з Києва, Сум, Харкова, Запоріжжя, Росії... Науковці університету високо оцінили роботу: за неї на засіданні вченої ради було проголосовано одностайно.
Якщо не берегти власних традицій, не знати власної історії, то постійно будеш  наступати на граблі. Станіславу Юрійовичу пощастило. Він знає традиції, ще краще знає історію, бере приклад і зі своїх близьких і рідних людей.


К. ЛИТВИНЕНКО,  практикантка відділення журналістики.