Найкраще місто на Землі

Харків – моя студентська юність

ВІД РЕДАКЦІЇ. Борис ЧИЧИБАБІН  (1923-1994) – український поет, який жив, працював і творив у Харкові. Він двічі вступав до Харківського державного університету: у 1941 р. на історичний факультет, а в 1945 – на філологічний. Війна та арешт за «антирадянські» вірші так і не дали його закінчити.

…Літо 2021 . Вулиця. Погода в Харкові зовсім не комфортна. Але це не зупиняє мене, адже як заповідав сам поет: «Пока не на всех заготовлен уют, - пусть ветер и снег мне уснуть не дают». Неможливо залишити цю вулицю без уваги: я, як і Борис Чичибабін колись, навчаюсь на філологічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.  І переплетіння поколінь має для мене особливе значення. Ось ми біля будинку, від якого вулиця бере свій початок.

Забудова здійснена чотири- або шестиповерховими житловими будинками, виконаними в одному стилі й в єдиній сіро-коричневій кольоровій гамі, через що вулиця має стриманий вигляд. Але вона зовсім не нудна, зовсім ні! В арках будинку №2 я знайшла цікаві мурали. Ось будинок №9. Тут жив і працював професор Харківського університету, кандидат історичних наук Валерій Федорович Мещеряков, кумир студентства часів перебудови. Валерій Федорович – блискучий вихованець Каразінського, світла університетська особистість. Валерію Федоровичу! Світла Ваша пам’ять…

Мені так  хотілося сказати, що вулиця Б. Чичибабіна перебуває в належному стані, проте, на жаль, не можу: тут багато аварійних балконів, які можуть звалитися несподівано на голову перехожому. Час робить свою справу.

…Вулиця досить коротка: усього 760 метрів. Я виміряла її кроками: пройшла швидко - і не помітила, що вона вже закінчилась. Про це нас сповіщає меморіальна дошка та скульптурний портрет поета на розі вулиці Чичибабіна та проспекту Науки. Тобто до Каразінського університету можна дійти за якихось 5 хвилин.

Я раджу вам відвідати цю тиху вуличку та більше дізнатися про Бориса Чичибабіна – людини, яка була вільною «і в тюремній камері, де п'ять кроків в довжину і крок в ширину», і цю внутрішню свободу ніхто у неї не відібрав: «ніякі табори, ніякі в'язниці, ніякі переслідування».

Юлія ПОВАР, студентка ЛЖ-11.