Понеділок, листопада 20, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Із математикою у душі

Із математикою у душі


Сергія Олександровича ЛІФИЦЯ, Заслуженого вчителя України, випускника механіко-математичного факультету, нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. З 2001 р. він викладає математику в Малому каразінському університеті паралельно із викладанням математики у фізико-математичному ліцеї № 27. Інтерв’ю в номер

- Як оцінюєте нагороду - орден «За Заслуги» ІІІ ступеня?

- Як правило, вчителів цією нагородою нагороджують, якщо вони підготували призерів міжнародних олімпіад. У 2003-2004 роках троє моїх учнів стали переможцями міжнародних олімпіад, що відбілися у Японії та Греції. За ці досягнення мені було присвоєне звання «Заслуженого вчителя України». У 2009 році моя учениця Настя ЛИСАКЕВИЧ виборола срібну медаль на міжнародній олімпіаді в Бремені (Німеччина). Цей успіх і був відмічений орденом «За заслуги»» ІІІ ступеня. Зараз Настя вчиться вже на другому курсі механіко-математичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. На останній міжнародній математичній олімпіаді, що відбулася влітку 2010 року в Астані (Казахстан), четверо вихованців Малого каразінського університету стали переможцями. Всі вони були учнями Харківського фізико-математичного ліцею №27, а Тимур ХРУЩОВ та Дар’я ТЕПЛОВА і досі там навчаються. Взагалі, я навчав (або у ліцеї, або в Малому університеті) вісім дітей − переможців міжнародних олімпіад з математики.

- Коли і де буде наступна подібна олімпіада?

- Наступна олімпіада відбудеться в Амстердамі (Голландія) в цьому році.

- Як потрапити на міжнародну олімпіаду?

- Кожного року в міжнародній математичній олімпіаді беруть участь 500-600 школярів приблизно зі 100 країн. До команди України потрапляють шість учнів, які до цього перемогли на IV етапі Всеукраїнської математичної олімпіади та пройшли тренувально-відбіркові збори.

- А як Ви потрапили до фізико-математичного ліцею № 27?

- Я випускник середньої школи № 27, яка пізніше була перетворена у ліцей. У 1997 році прийшов туди як вчитель. Спочатку викладав математику лише у класі, де вчилася моя дочка. Пізніше запропонували взяти інші класи. Я не відмовився – і моє життя змінилося.

- Не жалкуєте, що зробили такий вибір?

- Жалкую, що не прийшов до школи раніше. Якщо б мені у студентські роки сказали, що я буду вчителем, я би ніколи не повірив. Я би не зміг викладати у звичайній школі, де діти часто не хочуть вчитися. Мені цікаво працювати там, де більшість учнів чекають мого уроку. У 27-му ліцеї таких дітей багато. Це талановиті діти, що живуть дуже насиченим життям.

- Як Ви будуєте свій урок? Суворо перевіряєте домашні завдання?

- Я їх перевіряю далеко не кожен день. Тільки якщо був заданий важкий номер. Головне, що потрібно зробити, – прищепити любов до математики. Дитина повинна зрозуміти, що треба показати, що радість від того, що розв`язав складну задачу, може бути більшою, ніж від ігор на телефоні або комп`ютері. Взагалі, для дітей часто важлива особистість викладача, а не предмет, який він викладає. Якщо від мене йде енергія, то діти будуть заряджатися нею і передавити іншим.

- Ви коли-небудь відпочиваєте?

- В мене вже багато років не було вихідних. П’ять днів на тиждень я проводжу у ліцеї, суботу та неділю – в університеті. У моїх учнів навантаження теж не маленьке: сім годин математики на тиждень – в ліцеї, шість – в університеті. Звичайно, у мене є відпустка. Але, як це не смішно, я її проводжу з дітьми. Разом ми катаємося на байдарках, ходимо у ліс, відпочиваємо у літньому таборі. Під час відпочинку ми займаємося не тільки математикою, а і спортом, дивимося добрі фільми, читаємо разом книжки. Мені не цікаво відпочивати без дітей.

- Щодо Вашої родини, чим вони займаються?

- У моїй родині усі є математиками, всі закінчили спочатку 27-й ліцей, а потім механіко-математичний факультет Харківського університету. Моя дружина, Марія Володимирівна Щербина, доктор фізико-математичних наук, працює у ФТІНТ НАН України. Мій син, Олексій ЩЕРБИНА, неодноразовий переможець Всеукраїнських олімпіад, захистив кандидатську дисертацію і зараз є старшим викладачем кафедри математичної фізики. Моя дочка, Тетяна ЩЕРБИНА, до речі, призер міжнародної математичної олімпіади 2003 року, вчиться у аспірантурі. Мої діти, а також декілька моїх випускників (Михайло ПОПЛАВСЬКИЙ, Анастасія ЛИСАКЕВИЧ і Владислав КАЛАШНИК) ведуть гуртки у 27 ліцеї та Малому каразінському університеті, готують школярів до олімпіад різного рівня.

- А Ви в дитинстві відвідували математичний гурток?

- У нас не було нічого подібного. І зараз в більшості міст України гуртків високого рівня практично не існує. Але у Харкові діти мають можливість вивчати математику. Я запрошую школярів та їх батьків як до фізико-математичного ліцею № 27, так і до Малого каразінського університету, де вони зустрінуть багато прекрасних педагогів.


М. ШАЛІМОВА.