Вівторок, травня 24, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

9 Травня – День Перемоги

«Расцветали яблони и груши...»

В дитинстві я наспівувала рядки культової «Катюші», розуміючи, як тягнути ноти, але не знаючи суті. Батьки змалечку вчили шанувати ветеранів, пам‘ятаю як ми кожного 9 травня відвідували традиційний парад, покладали квіти. Наш будинок знаходиться біля пам‘ятника «Вічно живим» у місті Кременчуці, де також символічно палає «вічний» вогонь. Епітет «вічний» має повторюватись у тематичних текстах про війну, бо вона —ровесниця людства. Хоча здавалося б, ворожнеча протиставить в нас «людяність». Це звучить прикро, болісно і правдиво. Ми —щасливе, везуче покоління, яке не познало несамовитої, руйнівної долі, яка настигла наших пращурів. В кожному домі є особиста історія, пов‘язана з війною. В моїй сім‘ї одна з таких —передана від матері до матері, про мою славну прабабусю Карнюшину Поліну Анатоліївну, яка пронесла тендітну юність та жіночність крізь жорстоку фашистську силу, борючись на фронті, як і більшість жінок, на рівні з чоловіками. Уперше. Як істинна патріотка, у свої 23, прабабуся працювала середнім медичним робітником. Днем та вночі.

22 червня 1941 року — це не просто дата, а суттєвий шрам в історії країни, відколи розпочалось справжнє пекло на Землі. Насправді, сьогодні мені дуже тяжко сприймається образ жінки на війні, бо ми створені для кохання й натхнення, ніяк не для воєнних шоломів.

Марія ГВОЗДЬОВА, першокурсниця