Вівторок, грудня 06, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Відлуння нашого виступу

У «ОРЛОВСЬКІЙ» АУДИТОРІЇ…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Наші читачі та шанувальники побажали редакції університетської газети розширити розповідь про відкриту у грудні 2020-го року аудиторію 5–88 — лабораторія імені В.Д. Орлова. Про урочисте її відкриття ми вже писали. Сьогодні виконуємо Ваше побажання. Оновлена лабораторія імені В. Д. Орлова — славнозвісна «Орловська». Валерій Дмитрович Орлов — засновник школи хімії гетероциклічних сполук, декан хімічного факультету Каразінського університету з 1990 по 2006 р., завідуючий кафедрою органічної хімії в 1990– 2016 рр., упродовж 10 років очолював Раду деканів університету.


Проф. О.М. КАЛУГІН, декан хімічного та доцент кафедри органічної хімії М. О. КОЛОСОВ розповідають: «Хімік-органік виховується в умовах, коли він може зробити органічний синтез. Валерій Дмитрович зробив усе можливе, щоб у лабораторії 588 були створені умови для його проведення. З часом усі хімічні лабораторії «старіють» і потребують нового обладнання. Разом із завідуючим кафедрою органічної хімії Андрієм Олеговичем ДОРОШЕНКО ми змогли заохотити університет виділити кошти, до 1 млн. грн., на ремонт і обладнання лабораторії».

Проф. О.М. КАЛУГІН: «У 1992-му р. Валерій Дмитрович відкрив і очолив спеціалізовану раду із захисту кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностями «фізична хімія», «органічна хімія» та «аналітична хімія». Випустив десятки кандидатів і докторів наук. До нього «тягнулась» молодь. Мав широкі хімічні знання, гострий розум. Мені доводилося в парі з ним приймати кандидатські іспити і вступні до аспірантури. Це той рівень, коли, з одного боку, вступники — достатньо підготовлені люди, а з іншого — дуже важливо підтримати і правильно прийняти ці екзамени. Можу відмітити, що приймати іспити в парі з Валерієм Дмитровичем було справжнім задоволенням, оскільки він мав широкі погляди не лише на хімію, а й загалом на людське життя. Ніколи ніяких студентів, аспірантів не підставляв, завжди підтримував. Інший важливий момент: я добре пам’ятаю, як Валерій Дмитрович став деканом. Було дуже важливо, щоб декан підтримував наукову молодь (студентів старших курсів і аспірантів, молодих наукових співробітників). Саме завдяки натхненню Валерія Дмитровича величезна кількість молодих кадрів прийшла в хімічну науку, багато з яких залишилися на факультеті або почали працювати в академічних інститутах. Так, в НТК «Інститут монокристалів», заступник генерального директора — член-кореспондент НАН України В.А. ЧЕБАНОВ є «науковим онуком» Валерія Дмитровича. Учні Орлова — проф. С.М. ДЕСЕНКО, теж працює в НТК «Інститут монокристалів», проф. Н.М. КОЛОС, кафедра органічної хімії, завідуючий кафедрою органічної хімії проф. А.О. ДОРОШЕНКО».

Доц. М.О. КОЛОСОВ: «Валерій Дмитрович був моїм науковим керівником із дипломної та кандидатської кваліфікаційних робіт. Навчив формулювати наукові завдання, провести дослідження так, щоб отримати необхідний результат. Був людиною спокійною, стриманою, я ніколи не чув, щоб він підвищував голос. Як будь-яку розумну людину, його характеризувало прекрасне почуття гумору. Саме він прищепив любов до університету. У важкі 90-ті роки саме Валерій Дмитрович зумів зберегти «кістяк» колективу факультету».

В. НАДІЯ.