Середа, травня 01, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Випускники - наша гордість!

 

 

Викладання – тяжіння ділитися знаннями

ВІД РЕДАКЦІЇ. Наука – це горизонт для вивчення, а не нагорода для милування. Ті, хто пройшли шлях від студента до викладача, знають, наскільки важливими є кожна їхня дія. Як не закинути написання роботи, як після захисту кандидатською залишитися живими, як не зомліти під час першої пари в ролі викладача. За час існування юридичний факультет встиг підготувати вже і власні кадри. Колишні студенти та аспіранти стають викладачами та продовжують працювати на благо улюбленого факультету. Тетяна Володимирівна Хабарова та Вікторія Миколаївна Пилаєва працюють на кафедрі державно-правових дисциплін. Тетяна Володимирівна закінчила з відзнакою у 2014 році Каразінський університет, а Вікторія Миколаївна  у 2012 році – з відзнакою Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Вони познайомилися під час складання іспитів до аспірантури на нашому юридичному факультеті. Про свої враження від університету вони розповіли нашому кореспондентові:

Канд. юрид. наук Т. В. ХАБАРОВА: «Ще зі шкільної лави чула про Каразінський університет від своїх вчителів. Ще тоді склалося враження про університет як один з кращих. Згодом в цьому переконалася, мені навіть пощастило познайомитися з деяким викладачами під час захисту науково-дослідної роботи МАН. Ймовірно, як і для багатьох абітурієнтів, вибір професії ґрунтувався лише на моїх уявленнях про юридичну практику та інтерес до юридичних професій. Це було виключно моє бажання і батьки його підтримали. Сьогодні з упевненістю можу сказати, що жодного разу не ставила під сумнів свій вибір. У мене багато спогадів, пов’язаних зі студентським життям, адже я брала участь в самоврядуванні, пригадую гарні моменти з тими людьми, з якими разом була в команді. Нині я є куратором групи ЮП-12 (свого часу також навчалася в такій групі). Своїм студентам кажу про те, що громадська діяльність не менш важлива, ніж навчання. Вона змінює сенс перебування в стінах університету, змінює ставлення до факультету. Завжди даю студентам можливість трохи коригувати хід своїх лекцій, запитую, що їм цікаво, завжди намагаюся вести зі студентами діалог. Нещодавно я захистила дисертацію (2017). Науковим керівником дослідження виступала проф. Тетяна Євгеніївна Кагановська. Тема дослідження більш ніж актуальна на сьогодні – «Адміністративно-процесуальні засади запобігання корупції в Україні». До 15-річчя юридичного факультету хотілося б побажати обдарованих студентів і натхнених викладачів, які спільно працюватимуть на благо улюбленого факультету».


Канд. юрид. наук В. М. ПИЛАЄВА: «Під час аспірантури в рамках програми «Erasmus+» я проходила навчання в Університеті Фоджа (Італія). Завдяки цьому вивчила італійську мову, за що отримала відповідний сертифікат. Там змогла підготувати матеріали для своєї дисертації  «Адміністративно-правові засади забезпечення транспарентності в діяльності органів виконавчої влади в Україні». Вирішила стати викладачем, адже мені подобається кожного дня вивчати щось нове та ділитися цим з іншими. Я працювала певний час в суді, але інтерес до науки переміг. У 2018 році вперше стала куратором групи. Мені дісталися першокурсники (ЮП-13). На кураторських годинах я допомагаю їм адаптуватися до життя в університеті, адже багато з них нетутешні. Розповідаю про те, чим можна займатися у вільний час. Адже позанавчальні університетські заходи дуже згуртовують колектив. Наприклад, на конкурсі творчості першокурсників «Alma mater–2018» ми перемогли в номінації «Кращий спортивно-хореографічний номер». Я змогла попрацювати в різних місцях, але атмосфера на юридичному факультеті мені подобається найбільше».


 

Знайти себе в професії – щастя

ВІД РЕДАКЦІЇ. Найбільша заслуга для будь-якого факультету – це вдячні студенти. Перший свій випуск юридичний здійснив у 2006 році. Але то були студенти, котрі навчалися ще на кафедрі правознавства філософського факультету. Євген Олександрович РІЯКО, випускник 2009 р., є одним із очевидців відродження юридичного факультету.  На його першому курсі було 68 осіб. Навіть розподіл на групи мали умовний, кожен вважав Каразінський своєю другою домівкою. Колишній студент з радістю заходить до рідного факультету, де в коридорах його й досі впізнають викладачі.


— Чому обрали саме юридичний Каразінського університету? Адже це був достатньо молодий факультет?

— Я до останнього вагався, ким хочу стати. Оскільки закінчив Харківський навчально-виховний комплекс №112 з золотою медаллю, то міг розвиватися в будь-якому напрямку. Жодного разу не пошкодував, що вступив юридичний факультет. Не всі залишаються вірними професії. Багато знаходять себе в інших сферах. Найбільший подарунок долі для мене — це правильно обрана спеціальність. Я займаюся тим, що мені до душі. Зараз маю власну юридичну компанію «RIYAKO&PARTNERS».

— Яким було Ваше перше місце роботи?

— Уже на останньому курсі я перейшов на індивідуальний план. Був секретарем у Фрунзенському районному суді м. Харкова. Раніше я проходив там практику. Можна сказати, університет допоміг мені з працевлаштуванням.

— Які викладачі найбільше запам’яталися?

— Виділити когось важко. Факультет був молодим, викладачі повністю віддавали себе роботі. Панували дружні стосунки серед студентів та педагогів. Мені пощастило відвідувати лекції Миколи Миколайовича Тагаєва, який, на жаль, уже пішов із життя. Він був визначним експертом судової медицини.

— Що згадаєте зі студентського життя?

— Відразу спадає на думку моя доповідна записка на ім’я декана. Колись  на 1 курсі нас спіймали за те, що ми прогуляли пару. На зустрічах з випускниками Тетяна Євгеніївна часто читає ці доповідні. Ми жартома згадуємо, як усе відбувалося. Деканат –один із найяскравіших спогадів протягом навчання. Це не був каральний орган, працівники завжди допомагали, підтримували в будь-яких ініціативах. І ми відповідали взаємністю. Приємно, що є таке розуміння до студентів. Завдяки цьому я й досі спілкуюся з більшою частиною своїх одногрупників. Дружність, яку нам змогли прищепити, збереглася. Я хотів би подякувати керівництву факультету за те, що їм вдалося створити атмосферу, в якій хотілося навчатися. Іноді мене запрошують на відкриті лекції, де ділюся власним досвідом зі студентами. Буду навідувати юридичний факультет ще багато років, адже він визначив моє майбутнє.

Матеріали підготували Карина БОНДАР.