Вівторок, липня 05, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Університет від «А» до «Я»

 

 

ВЧЕНА РАДА ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ: 1804 – 2019

 

«Горда самостійність університетської колегії завжди складала головну міць та силу університету».

 

В.І.Вернадський.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Продовжуємо рубрику «Університет від «А» до «Я». Сьогодні літера «В» – ВЧЕНА РАДА університету. Поговоримо про розвиток та діяльність Вченої ради Харківського університету від початку існування і до сьогодення.

Вчена рада: пошук витоків

Міркування про своє походження, пошук історичних витоків для будь-кого є природною потребою. Бо, як і ріст дерева, наш розвиток залежить від міцного коріння!!! Вчена рада народилася разом з Харківським університетом, її діяльність регламентував Статут 1804 року. Університетська Рада втілювала у собі ідею самоврядування і складалася з ординарних професорів. Рада зосереджувала у своїх руках усі питання навчального та наукового процесу, починаючи від узгодження розкладу лекцій до надання вчених ступенів, а також усі фінансові, господарські та судово-поліцейські функції та мала збиратися раз на місяць. Усі рішення приймалися колегіально і ухвалювалися більшістю. Голосування було відкритим і таємним (голосували білими та чорними шарами).

Гортаючи сторінки наукової праці професора С. І. Посохова «Університети Російської імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: міркування на тему автономії» з’ясовуємо, що проблема сутності та меж університетської автономії жваво обговорювалася в університетському середовищі в усі часи. Передусім, публіцисти звертали увагу на роль колегіального начала в університетському житті. Серед перших про це заговорив М.І. Пирогов. На його думку, «лише колегіальне начало з автономією можуть підняти науковий рівень університетів та моральний авторитет професорів, оздоровити, нарешті, в значній мірі й середовище тих, хто навчається". Що ж стосується професорської колегії, то засобом проти безвідповідальних заяв та дій він вважав публікацію протоколів ради (ця пропозиція пізніше була реалізована в Харківському університеті). Втім, автономія не просто звичайна засаднича риса університету, бо за неї доводилося боротися. Навіть поверхневе знайомство з працями, які присвячені історії університетів Російської імперії, показує, що межі автономії не були стабільними. Часто автори пишуть то про «скасування», то про «відродження» університетської автономії… Так, наприклад, у ювілейному виданні (до 175-річчя Харківського університету) стверджується, що статут 1863 р. «не надав повної автономії університетам», а наступний статут 1884 р. «остаточно скасував університетську автономію». Проте сучасні дослідники здебільшого погоджуються з тим, що тодішні університети мали автономію, і втілювалася вона в принципах колегіальності та виборності. Вочевидь, яскравим символом університетського самоврядування була і є Рада університету.

Проф. С. І. ПОСОХОВ, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету, у нашому діалозі розставив крапки над історичним «і».

– Сергію Івановичу, коротко розкажіть, коли виник та розпочав роботу  такий колегіальний орган управління у Харківському університеті, як Вчена рада?

– Університетський статут 1804 р. визначав університети як державні установи («імператорські»). Малося на увазі, що професори перебувають на державній службі, студенти прагнуть стати державними чиновниками, а університети існують на державному утриманні. Втім, одночасно, Статут надавав університетам й реальну автономію, інколи з ознаками старої корпоративності. Зокрема, вже у його першому параграфі йшлося про те, що університет є «высшее сословие для преподавания наук утвержденное». Як у середньовічний період, університету надавалося право суду над підлеглими особами. Поступово в Харківському університеті традиції колегіальності (реальним органом самоуправління стала Рада) та виборності (всіх основних дієвих осіб в університеті) були поєднані із бюрократичними правилами, які вже міцно укорінилися в імперії. Дехто сьогодні бачить в цьому дивне протиріччя, яке виникло ситуативно, хтось каже про специфіку «російського типу» університету. Втім, вочевидь, Рада університету і тоді, і потім була символом університетського самоврядування. Будь-які спроби обмежити її владу сприймалися університетськими професорами негативно. У цілому, за Статутом 1804 р. Рада університету мала досить широкі повноваження. На засіданнях Ради могли бути присутніми всі професори та викладачі університету, але правом голосу буди наділені лише ординарні професори. Головою Ради був ректор. Рада обирала ректора, почесних членів, деканів, професорів та ад’юнктів, займалася організаційними питаннями. Крім того, Університет наглядав за навчальними закладами величезного Харківського навчального округу. Рада також наглядала за випускними випробуваннями, слухала річні фінансові звіти тощо. Тобто Рада була вищою інстанцією з навчальних, наукових, адміністративних питань. Перша Рада складалася з 9 ординарних професорів та 9 ад’юнктів. На першому засіданні були обрані ректор І.С. Рижський, декани, секретар Ради, інспектор студентів та ін. В перші роки існування Університету рада збиралася вельми часто (у 1805 р. – 41 раз!).

 

З перебігом часу змінювалися назви органів самоврядування, персоналії. Так, коли йдеться про історію Вченої ради нашого університету радянського періоду, то зазвичай викладачі старшого покоління згадують ім’я вченого секретаря Р.Д. Іванченко, яка впродовж 30 років доброчесно виконувала свої обов’язки.


 

Вчена рада: сьогодення. Думки деканського корпусу.

Вирішуючи завдання університету, Вчена рада зберегла багато усталених традицій, і, водночас, ми можемо казати й про певні новації, адже життя не стоїть на місці.

Професор І. О. ГІРКА, декан ФТФ, член Вченої ради університету з 2002 р.

– Навіщо, на Вашу думку, існує Вчена рада?

– То є дорадчий орган для адміністрації. Майданчик для обміну думками та балансування інтересів різних наук в університеті.

– Чи можна Вчену раду ототожнювати з парламентом?

– В ідеалі – так. Поки що до її складу входить багато представників «уряду». Але принципово можлива схема, коли ректор буде головою уряду, а голова Вченої ради – головою парламенту, і це будуть дві різні особи.

–   Ваше бачення роботи Вченої ради?

– Вчену раду формально поділено на комісії. Але цей поділ є умовним. Ніщо не забороняє брати участь в обговоренні питань, які не належать до компетенції комісії, до якої мене записано. На відміну від ректорату, де розглядаються поточні справи, вчена рада більше приділяє уваги стратегічним питанням. Дякувати Н. А. Вінниковій, сьогодні члени ученої ради мають можливість заздалегідь ознайомитись із порядком денним, проектами ухвал. Має можливість висловити свої пропозиції до зміни чи удосконалення документів. Серед членів ученої ради особливою повагою користується декан філологічного факультету професор Ю. М. Безхутрий. Він не часто бере слово, але якщо бере, то всі УВАЖНО його слухають, краще сказати, дослухаються. Він, поряд із М. О. Азарєнковим і В. Г. Пасинок, мабуть, має найбільший стаж участі в роботі вченої ради. Але повага колег не пов’язана напряму зі стажем. Завжди влучно виступає декан юридичного факультету професор Т. Є. Кагановська, хоча вона ж точно не належить до старшого покоління. Просто її виступи завжди зважені та аргументовані, спрямовані не на інтереси окремого підрозділу, а університету в цілому.

Професор Ю. М. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету, член Вченої ради університету з 1995-го р.:

– Велика Вчена рада – надзвичайно важливий орган самоврядування університету. Це можливість вирішувати завдання й реагувати на виклики, які постають перед нашим колективом. Без Вченої ради важко уявити собі університет, вона абсолютно необхідна. Теоретично, якщо проводити паралель з виконавчою та законодавчою владою, то Вчена рада – це законодавча гілка, адміністрація – виконавча. Щоправда, значну частину вченої ради становлять представники адміністрації. Але без цього ефективність виконання рішень Ради була б значно меншою.

– Чи варто щось змінювати в «нашому парламенті»?

– Очевидно, структура Вченої ради має відтінок традиційності. Мабуть, «демократичніше» було б, якби серед членів Ради з’явилося більше професорів без адміністративних посад. Однак я поки що не бачу можливості включити до складу Вченої ради більшу кількість людей, аніж зараз. Усе-таки Вчена рада не є повним аналогом Парламенту. Але рух до Європи неминуче змусить вносити корективи в нашу діяльність, у тому числі й організаційну, попри прояви консерватизму.

Професор І. В. КАРПЕНКО, декан філософського факультету, член Вченої ради з 2001 р., голова постійної комісії Вченої ради з оптимізації структури університету:

Як на мене, то я не відчуваю ні надмірної перевантаженості обов’язками, ні недостачі прав. Щодо основних проектів за останні роки, то для мене (і очевидно з яких причин) найголовнішим є відкриття філософського факультету. І звідси моя особлива вдячність і Вченій раді, і керівництву університету за постійну увагу і підтримку. Кілька років тому я став головою постійної комісії Вченої ради з оптимізації структури університету. Трансформації в університеті відбуваються постійно. Адже вони є своєрідною відповіддю на виклики, що постають перед нашим університетом, з одного боку, а іншого, характеризують його як динамічну систему, що розвивається. А, отже, на певному етапі цих структурних змін виникла необхідність їх узгодження в межах цілісного розвитку університету як системи. Як наслідок і було створено цю комісію. Роботи комісії не бракує, практично на кожному засіданні Вченої ради розглядаються питання утворення, реорганізації, ліквідації, перейменування структурних підрозділів університету.

– Чи можна Вчену раду ототожнювати з парламентом?

– Якщо відверто, то мені більше до вподоби визначення Вчена рада університету, ніж Парламент. Адже дослівно із французької (хай мене поправлять знавці мови) парламент це «балаканина». А Вчена рада нашого університету, на щастя, не несе цих конотацій. Щодо своєї ролі у Вченій раді університету, то вона надає мені можливість не тільки бути присутнім при прийнятті рішень, але і долученим до їх втілення.


Вчена рада: сьогодення. Завдання та виклики.

…Підготовка та проведення засідань  Вченої  ради, протоколи, ухвали, закони усіма питання Вченої ради університету ось уже 4 роки переймається Наталія Анатоліївна ВІННИКОВА. На її тендітні плечі щодня лягає купа справ.

Наталіє Анатоліївно, що входить до компетенції Вченої ради?

– Перш за все, зазначу, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту», прийнятому в 2014 році (№1556-VII) «Вчена рада є колегіальним органом управління вищого навчального закладу». Акцентую, що на відміну від усталених уявлень про нібито «дорадчі функції» Вченої ради (що можливо мало місце до 2014 року), чинне законодавство України і Статут університету фіксують за цим колегіальним органом повноваження остаточного ухвалення управлінських рішень! Отже, до компетенції Вченої ради відноситься ухвалення рішень з питань нормативно-процедурного регулювання освітнього процесу: визначення системи та затвердження процедури внутрішнього забезпечення якості вищої освіти; затвердження освітніх і освітньо-наукових програм та навчальних планів для кожного рівня вищої освіти та спеціальності; розподілу ліцензійного обсягу спеціальностей; ухвалення рішень з питань організації освітнього процесу, визначення строків навчання на відповідних рівнях; затвердження зразків та порядку виготовлення власного документа про вищу освіту Університету, положення про процедуру і підстави для його видачі випускникам, а також зразків, порядку виготовлення, процедури і підстав для видачі випускникам спільних і подвійних дипломів; ухвалення остаточних рішень про визнання документів про вищу освіту, виданих закладами вищої духовної освіти, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, під час зарахування вступників на навчання. До компетенції Вченої ради також належать кадрові питання.

На Раду покладено нормативне регулювання фінансово-економічної діяльності університету. Зокрема, Вчена рада затверджує фінансовий план і річний фінансовий звіт Університету; ухвалює рішення про розміщення власних надходжень у територіальних органах центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або в банківських установах; ухвалює рішення щодо передачі об’єктів університету та нерухомого майна до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном та у комунальну власність, а також в оренду державним, громадським та іншим організаціям. Зауважу, вищезазначені пункти лише частина нормотворчої діяльності університету. У зв’язку з прийняттям в липні 2014 року Закону України «Про вищу освіту», перед Вченою радою університету постало завдання приведення нормативної бази функціонування університету у відповідність до вимог чинного законодавства. Впродовж останніх декількох років проведено значний обсяг роботи із підготовки і затвердження положень про структурні підрозділи університету, зокрема факультети, навчально-наукові інститути, кафедри, адміністративні служби.

Розтлумачте механізм роботи Вченої ради? Які комісії працюють у її складі?

–     Зазначу, що нормотворча діяльність Вченої ради університету переважно відбувається на основі проектної документації, клопотань і рекомендацій, які надходять від учених рад факультетів, науково-дослідних і навчально-наукових інститутів. Тобто, коли ми говоримо про вироблення управлінських рішень в університеті, йдеться не лише про Вчену раду як єдиний керівний орган, а всю мережу колегіальних органів управління в університеті. Це ціла загальноуніверситетська система безперервного процесу вироблення рішень. Особливістю діяльності Вченої ради нашого університету є МЕХАНІЗМ ПОПЕРЕДНЬОГО ПУБЛІЧНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТІВ РІШЕНЬ, поданих до порядку денного. Припускаю, наш університет один з дуже небагатьох закладів вищої освіти, де працівники і студенти мають можливість долучитися до участі у нормотворчих процесах, які зачіпають як загальноуніверситетські, так й окремі аспекти життєдіяльності університету. Для цього на сайті Вченої ради є рубрика «Громадське обговорення». Прошу усіх активніше долучатися до розробки проектної документації! Ухвалення колегіальних рішень у Вченій раді – процес комплексний, передбачає узгодження інтересів багатьох працівників і підрозділів університету. Точки зору можуть суттєво відрізнятися. Інколи доводиться відкладати проекти рішення на доопрацювання, адже від «якості» управлінських рішень залежить ефективність функціонування університету.

У Вченій раді функціонують 7 постійних комісій для попереднього розгляду проектів рішення і надання їм експертної оцінки. Комісію з кадрової політики очолює начальник Науково-дослідної частини В. М. Сухов. У комісії з навчально-виховної і методичної діяльності головує професор філологічного факультету, завідувач кафедри І. І. Московіна. На чолі комісії з правових засад діяльності та регламенту стоїть голова профспілкового комітету університету Лауреат державної премії України О. Ф. Тирнов. Комісією з наукової роботи керує член-кореспондент Національної академії наук України, професор Ю. Г. Шкуратов. Декан філософського факультету професор І. В. Карпенко очолює комісію з оптимізації структури університету. У комісії з бюджетно-фінансової, соціально-економічної і господарчої роботи головує декан економічного факультету професор О. І. Давидов, а в комісії з міжнародного співробітництва – декан екологічного факультету доцент Г. В. Тітенко.

Варто також відмітити, що у складі Вченої ради університету в тому числі працюють 2 академіки Національної академії наук України, 3 член-кореспонденти Національної академії наук України, 4 лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки, 40 професорів.

Наталіє Анатоліївно, які конкретні кроки здійснила Рада за минулі роки?

– Стосовно діяльності Вченої ради варто відзначити низку вкрай важливих рішень зі структурного розвитку університету. Наш заклад активно розвивається, реагуючи на виклики сьогодення. Створені рішенням Вченої ради Управління міжнародних відносин та Навчально-науковий інститут міжнародної освіти, а також відділ визнання та легалізації документів про освіту що має покращити міжнародну активність університету і забезпечити належні умови для навчання іноземних студентів, чому також має сприяти затверджена Вченою радою, в січні 2018 року «Програма реалізації заходів з покращення якості освітнього процесу для іноземних студентів». Важливим кроком для університету в прагненні підвищити якість освітньої діяльності до рівня кращих міжнародних зразків є створення Університетської клініки; симуляційного центру медичної підготовки медичного факультету, кафедри онкології, радіології та радіаційної медицини і кафедри пропедевтики внутрішньої медицини і фізичної реабілітації. Для розвитку, створення та впровадження засобів викладання курсів природничих наук для середньої школи у серпні 2018 року було створено лабораторію інтегруючого викладання природничих наук Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Також було затверджено «Програму розвитку інклюзивної освіти» в університеті.

Рішення про створення Службу управління персоналом має оптимізувати кадрову роботу. Знаковою подією 2018 року стало відкриття студентського клубу «Karazin Student
Hall», створеного за рішенням Вченої ради університету і проведення в ньому урочистого засідання Вченої ради, присвяченого 214-й річниці від дня підписання Стверджувальної грамоти про створення Харківського університету. Вченою радою ухвалено низку документів, які мають забезпечувати чіткі алгоритми оцінювання діяльності науково-педагогічних працівників і їх заохочення. Зазначу, що попри величезний документообіг і нормативно-процедурне навантаження на Вчену раду, ми прагнемо робити кроки в напрямку до дебюрократизації управлінських процесів. Вченою радою було погоджено і винесено на затвердження конференції трудового колективу Стратегію розвитку університету на 2019-2025 роки, яка передбачає проектний підхід до системи управління університетом. Не можу оминути щорічну важливу подію, присвячену річниці з Дня відкриття Харківського університету – Асамблею вчених рад! Великий захід, на який запрошуємо членів усіх учених рад університету 29 січня для урочистого святкування фактичного «Дня народження» університету, вшанування Почесних докторів університету, відзначення заслужених професорів і лауреатів премій університету за високі досягнення у попередньому календарному році. Асамблея вчених рад є невід’ємною складовою нашої університетської корпоративної культури!

Як зазначила Наталія Анатоліївна, це лише частковий перелік питань, над якими працювала Вчена рада у 2018 році. З рішеннями, ухваленими Вченою радою університету, можна ознайомитися на веб-сайті Вченої ради.

Вчена рада. Epilogue.

У фокусі сьогодення Вчена рада є вищим колегіальним органом управління (свого роду парламентом Університету), Ректорат виступає як виконавчий орган (уряд), а Конференція трудового колективу являє собою варіант університетського референдуму з найважливіших питань. У просторі університету завше виникають, прагнуть до втілення інтереси і потреби окремих працівників і структурних підрозділів, і, власне, всього університету. Вчена рада гармонізує їх, узгоджує, запобігає конфлікту, направляє в єдине русло, стоїть на сторожі інтересів та розвиває маленьку державу під назвою «Харківський університет».


Ліна ТИМАРСЬКА.