Був гордістю та надією Університету

Юрій Валентинович був Університетською Людиною. І першого травня виповниться уже два роки, як його немає з нами… Пішов несподівано, раптово, залишивши нам  світлу пам’ять.  «Идут белые снеги, как по  нитке скользя… Жить и жить бы на свете, да, наверно, нельзя…» – сказав великий поет і громадянин Євгеній Євтушенко.  Не можна. Не в 55 іти від нас ( Ю.В.Холін  – 04.04.1962 – 01.05.2017)….  Живих шануйте повсякчас! І УНІВЕРСИТЕТ шанував свого улюбленого сина. І не просто шанував, а ЛЮБИВ вірно і рівно з того самого моменту, як зайшов до цього Храму школяр  Юра ХОЛІН, переможець Міжнародної олімпіади школярів з хімії. Талановитий  хлопчик,  який мав право вступати на навчання до будь-якого провідного університету СРСР,  а він обрав Харківський,  Каразінський! І любов ця завжди була  взаємною. Юрій Валентинович був красивою людиною. Вірною. Надійною. Усе робив талановито. Тут, у наших стінах, він виріс до науковця світового рівня. Тут пройшла його юність. Поряд із Юрієм Валентиновичем завжди було спокійно. Працювалося радісно, натхненно – всім в університеті. Доля подарувала його нам і на творчому пікові забрала. У перші яскраві травневі дні університет попрощався зі своїм видатним і улюбленим сином. Тяжкі були проводи. Безмежна глибина втрати… Пам’ятаємо і любимо.