З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Восени виповнюється рік з моменту встановлення біля Каразінського університету пам`ятника класику українськоїлітератури Петру Гулаку-Артемовському.
…Чи пам’ятаєте, що майбутній класик приїхав до Харкова у 27-річному віці й назавжди лишився на Слобожанщині. У різні роки Гулак-Артемовський обіймав у альма матер різні посади: ординарного професора історії та географії, декана словесного відділення, а з 1841 р. до самісінького виходу у відставку очолював навчальний заклад у статусі ректора. Університетська спільнота добре пам’ятає, як ми встановлювали пам`ятник. Як Велика Учена рада ще у січні оголосила збір коштів. Як солідну суму пожертвували небайдужі земляки. Як решту додав президент харківської бізнесової групи DCH Олександр Ярославський. Вдячний Університет пам’ятає всі прізвища! І прізвище скульптора Олександра РІДНОГО, який працював над бронзовим постаментом...
Доц. Н. П. ЄВСТАФ’ЄВА, викладач: «Пам’ятник – це завжди прагнення залишити в пам’яті образ дорогих нам людей. Харківський університет дав науці та культурі багатьох видатних діячів, про яких повинні знати та пам’ятати мешканці нашого міста, гості, в першу чергу, вихованці альма матер. Безумовно, спорудження пам’ятника – це шляхетна та важлива справа».
Анна КОЧИШ.