Середа, липня 06, 2022

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Гранти Президента

Проф. ТРУСОВА В. М.: «Найдорожча нагорода – це моя донечка»

ВІД РЕДАКЦІЇ. Професор кафедри ядерної та медичної фізики Валерія Михайлівна ТРУСОВА отримала грант Президента України. Вона – одна із семи молодих вчених-харків’ян, яким дали кошти для проведення подальших наукових досліджень. Її життя пов’язане з Каразінським зі студентських років! У 2006 р. завершила навчання за спеціальністю «біофізика». У 2008 р. захистила кандидатську, а у 2016-му – докторську дисертації. Проходила стажування в лабораторіях Болгарії, Фінляндії, США. Вона –лауреат багатьох стипендій і премій, зокрема стипендіат Кабінету Міністрів України, лауреат Державної премії Президента України для молодих учених.

– Валеріє Михайлівно, а нинішній грант Президента як оцінюєте?

– Ми займаємося молекулярною біофізикою. Один із основних напрямів наших досліджень пов’язаний із  проблемою білок-ліпідних взаємодій, зокрема патологічною агрегацією білків, амілоїдогенезом, що призводить до розвитку так званих конформаційних хвороб (хвороба Альцгеймера, Паркінсона). Ми намагаємося дослідити молекулярні механізми розвитку цих захворювань.

– На розробку чого призначений грант, і як довго працювали над проектом?

– Напевно, усі знають, що в нашому організмі присутні такі сполуки, як білки, або протеїни. Найвідоміший із них, – гемоглобін, білок крові. Так ось, коли за певних умов окремі білки збираються у довгі протяжні ниткоподібні структури, потім ці структури накопичуються у тканинах нашого організму, то людина страждає на вищеозначені захворювання. Учені всього світу намагаються дати відповідь на запитання: «Як саме накопичення ниткоподібних структур білків призводить до розвитку цих захворювань?» На сьогодні вже досягнутий консенсус стосовно того, що ці структури руйнують клітини. Як ми маємо одяг, кожна клітина має свою оболонку, яка називається мембраною. Вважається, що білкові нитки створюють своєрідні дефекти або дірки в мембрані, що й призводить до загибелі клітини. Наша лабораторія намагається з’ясувати механізми, за якими патологічні форми білків порушують цілісність мембрани клітин, тобто як саме утворюються дефекти в мембранах, яка конкретно послідовність подій  і чи можна цього запобігти. Даною проблематикою ми займаємося вже понад 10 років.

– Якщо не таємниця, скільки коштів надали на майбутню розробку?

– Близько 90 тис. грн. Сподіваємося, що даний грант дасть змогу закупити матеріали, конче необхідні для проведення наукових досліджень.

– Скільки потрібно часу, щоб втілити вашу роботу в життя? У чому полягає новизна проекту?

– На це питання ніхто не знає відповіді. Робота вченого – це важкий шлях. Ніколи не знаєш, що тебе очікує за поворотом. Але ми намагаємося йти далі, незважаючи на усі перепони. Поки що ми працюємо на преклінічному рівні, але  сподіваємося, що медичні фахівці застосовуватимуть наші результати. Завдяки проведеним дослідженням, виявлення діагнозів вище означених захворювань стане швидшим.

– Чому вирішили пов'язати своє життя з університетом?

– Доля склалася так, що ще в шкільні роки я чітко усвідомила, що моє покликання – наука, – безмежний, захоплюючий світ, в якому віра в результат та в себе ніколи не має тебе покинути, світ, кожен крок у якому робить життя розмаїтим та багатобарвним. Займатися дослідницькою роботою я почала в стінах Малої академії наук та наукової школи «Ерудит». Ці роки принесли тільки ще більшу впевненість у тому, що вибір науки як сенсу свого життя був правильним. Далі поклик до науки стрімко зростав під час навчання в університеті та аспірантурі. На цьому етапі чітко усвідомила, що науковці – це ентузіасти, люди, які вражають відданістю своїй справі та наполегливістю. Тому вибір місця праці навіть не викликав сумніву.

– У Вас вже є багато різних нагород. Які з них є для Вас найдорожчими?

Найдорожча моя нагорода – це донечка та усі мої близькі люди. Без їхньої підтримки та віри мало б що мені вдалося зробити.

– Як почався новий семестр? Чого чекаєте від цього півріччя?

Семестр розпочався стандартно – лекції, робота в лабораторії. Чого чекаю? Сподіваюся на те, що кожний день буде містити позитив, натхнення та задоволення від того, що я роблю.

 

Карина БОНД.