Неділя, листопада 19, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Університетська наука

НАУКА В ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

ВІД РЕДАКЦІЇ. До Дня науки у Каразінському університеті відбулося урочисте засідання Вченої ради. З вітальною промовою до присутніх звернувся ректор, академік Віль Савбанович Бакіров, зазначивши, що наука займає важливе місце в діяльності людей, які працюють в Каразінському університеті, є їх покликанням та справою життя... Відбулося нагородження видатних вчених університету подяками, грамотами та іменними стипендіями.  Стипендію імені Василя Назаровича Каразіна (з гуманітарних наук) отримав завідувач кафедри психологічного консультування і психотерапії факультету психології, проф. О. С. Кочарян; подяку директора Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації - завідувач кафедри журналістики філологічного факультету, проф. Л. М. Хавкіна. З доповіддю «Наука в Харківському університеті» виступив  проректор, завідувач кафедри матеріалів реакторобудування та фізичних технологій, академік Микола Олексійович АЗАРЄНКОВ. Пропонуємо Вашій увазі його доповідь.


Історичний екскурс

Особливістю Імператорських університетів, створених в Російській імперії на рубежі 18-19 століть, до яких належить і наш університет, є те, що обов'язковими їх структурними одиницями були: наукова бібліотека, музей природи, строго певна структура, що включає соціо-гуманітарний, природничо-науковий і фізико-математичний цикли. Обов'язковою для цих університетів була наукова складова навчально-наукового процесу.

Незважаючи на всі складності початкового періоду, коли головним було становлення навчального процесу, забезпечення навчального процесу літературою та інші несприятливі обставини, наукова діяльність в університеті розпочалася відразу і не обмежувалася просвітницькою роботою, підготовкою навчальних курсів, написанням підручників, перекладом західних видань. У цей період проводяться наукові дослідження в галузі права (проф. Л. Якоб), політичної економії (проф. І. Ланг, застосування математичних методів). Зазначу, що професор Якоб незабаром був запрошений Сперанським в його реформаторську команду. А роль професора Ланга в математизації економічної науки відзначалася згодом нобелівським лауреатом Леонтьєвим. В цей же період розвивалися історичні науки (проф. Г.П. Успенський). Величезне значення мають дослідження в області літератури (професори І.С. Ризький, П.П. Гулак-Артемовський), математики (проф. Т.Ф. Осиповський, його кращим учнем став М.В. Остроградський), хімії (проф. Ф . Гізі),  фізики (професор, майбутній ректор університету А. Стойкович).

Так починалася наука в Харківському університеті. Поступово формувалися і розвивалися наукові школи, викристалізовувалися нові наукові напрямки досліджень. 19 століття характеризується розквітом юридичних і економічних наук (професори І. Данилович, Д. І. Каченовський, О.П. Рославський-Петровський). Особливе місце займають дослідження проф. І. І. Срезневського в сфері історії,  держави і права, статистики, політичної економії, славістики, української історико-краєзнавчої тематики. У його діяльності вражає широта охоплення досліджень, їх комплексність і універсальність. У цей період в університеті навчалися і працювали видатні вчені, які багато в чому випередили свій час. Це філолог А. А. Потебня, соціолог М.М. Ковалевський, славіст М.С. Дринов, географ А.М. Краснов, фізико-хімік Н.Н. Бекетов. Безумовно, ми повинні згадати медиків, фізіологів - Л.Л. Гіршмана, братів А.Я. і В.Я. Данилевських, біологів - І.І. Мечникова і Л.С. Ценковського. На нові рубежі виходять дослідження з фізики - Пільчиков, В.І. Лапшин і математики - М.В. Остроградський, О.М. Ляпунов і В.А. Стєклов і багато-багато інших.

Це століття стало століттям розквіту фізики в Харкові і в університеті. Тут Лев Ландау виконав свої кращі наукові роботи, створив революційні навчальні програми для вивчення фізики, почав писати знаменитий курс теоретичної фізики. Закладені основи знаменитої наукової школи Ландау, тут з'явився теормінімум Ландау. Як багато вмістилося в ці харківські 5 років Ландау. Працюючи в університеті, заклав основи вітчизняної радіофізики та електроніки Д.А. Рожанський, створив магнетронний генератор, а потім - трьохкоординатний локатор на його основі А.О. Слуцькін.

Розвивали атомно-ядерну фізику, фізику плазми, фізику твердого тіла академіки К.Д. Синельников, А.К. Вальтер, О.І. Ахієзер, І.М. Ліфшиць. Візитною карткою Харкова і університету, завдяки зусиллям Л.В. Шубнікова, Б.Г. Лазарєва, Б.І. Вєркіна, А.А. Галкіна, В.І. Хоткевича стала фізика низьких температур, низькотемпературні матеріалознавство і технології. Мабуть, в Харкові жодна наука не може зрівнятися за кількістю академіків з «низькотемпературщиками». І практично всі вони випускники нашого університету. Гордістю університету є наукові школи хіміків М.А. Ізмайлова, В.Ф. Лаврушина і М.П. Комаря.

Всьому світу відомі дослідження історика Д. І. Багалія і археолога Б.А. Шрамко. Залишили свій слід в економічній науці М.І. Туган-Барановський і Є.Г. Ліберман. Пам'ятаємо ми славні імена і досягнення педагога В.О. Соколянського, психолога П.І. Зінченка, юриста В.М. Корецького, лінгвіста Ю.В. Кнорозова, богослова Іоанна Шанхайського і Сан-Францизького. В історії університету було стільки славних імен, що перелічити усі їх у цій доповіді просто неможливо. Приємно відзначити, що за даними Вікіпедії видатних випускників у нашому університеті значно більше, ніж в будь-якому іншому університеті України. І не тільки тому, що ми найстаріші в Україні. А ще тому, що багато поколінь університетських професорів, співробітників правильно вибудовували взаємини в університеті, правильно визначали співвідношення наукової і освітньої діяльності, по крупицях збирали і зберігали безцінний досвід поколінь. За все це і воздалося університету.

Місце науки в сучасному Харківському університеті

Останнім часом бурхливий розвиток наукових шкіл Харківського університету, позиція ректора,  спрямована на бажання повернути університету увесь спектр спеціальностей, властивих класичному університету, привели до того, що в університеті з'явилися факультети психології, міжнародних економічних відносин і туристичного бізнесу, комп'ютерних наук, а також юридичний, психологічний, екологічний, філософський і фізико-енергетичний факультети. Усі ці факультети свою діяльність засновують на традиційних для університету підходах. Спочатку наука, наукові дослідження, а потім вони переростають в нові учбові спеціалізації і спеціальності. Доводилося чути думку, що взагалі кажучи, для того, щоб учити, не обов'язково самому займатися наукою. Для цього є підручники, навчальні посібники і цього вистачає.

Може десь, для якихось спеціальностей це можливо. А ці твердження слідували від представників технічних наук. Але для тих, хто після закінчення університету планує займатися науковими дослідженнями, працювати на сучасному виробництві, в наукомісткому бізнесі, важливо ще в  університеті доторкнутися до науки, спробувати зрозуміти, а де ж цей передовий край науки і що він собою являє. Якщо викладач, який читає спецкурси, лекційні курси на випускних курсах університету сам не виконує наукові дослідження, то у нього можуть виникнути проблеми із здатністю навчити студента, підготувати його до зайняття наукою, навчити його формулювати нове завдання і знаходити адекватні способи рішення.

Для підготовки студента до самостійної дослідницької роботи, принаймні, треба самому уміти це робити. У нас в університеті велика частина викладачів займається дослідницькою роботою. І це відрадно. Окрім цього традиційно ми використовуємо потенціал академічної науки. Понад сто активно працюючих вчених НАН України викладають в університеті на умовах сумісництва, з них близько 30 - це академіки і члени-кореспонденти НАН України.

В університеті не розуміють,  як без науки готувати кадри майбутніх викладачів, звідки черпати викладацький резерв. А на якій базі виконувати учбово-дослідницькі роботи студентам, наукові дослідження аспірантам і докторантам. Та і грантову діяльність можна здійснювати тільки на сучасній науковій базі.

Важливо, що в університеті працюють понад 30 наукових шкіл. Багато з них створено спільно з ученими з академічних інститутів. Історично так склалося.

Для університету це природно. Наукова школа в Харківському університеті - це десятки докторів і кандидатів наук, біля десятка Державних та інших премій, багато статей, що публікуються щорічно в  провідних виданнях світу, десятки монографій і  підручників. І найголовніше - це постійний приплив аспірантів і докторантів, генерація нових напрямів досліджень. Для нашого університету утворення нових наукових шкіл - це природний процес. Їх немає потреби вигадувати. Працює собі колектив співробітників в одній області наукових досліджень, і поступово вимальовуються загальні зв'язки, загальні ідеї, загальні принципи, загальні підходи. Дивишся - і утворилася наукова школа. Принагідно наведу приклад школи фізики плазми К.Д. Синельникова, який багато чого створив в Харківському університеті: декілька кафедр, факультет, нові, досі актуальні напрями досліджень. Але ця школа настільки величезна, в ній настільки широкий спектр досліджень, що сама вона розбивається на декілька самостійних шкіл. Це школа теорії плазми  і високочастотного нагріву плазми професора, члена-кореспондента НАН України К.Н. Степанова. Це школа електродинаміки обмеженої плазми проф. А.Н. Кондратенка. І школа експериментальної фізики плазми  проф. А.М. Рожкова. Далеко не усі вищі навчальні заклади України мають такий спектр наукових шкіл. І взагалі, не усі розуміють, що таке наукова школа. Є приклади наукових шкіл, що складаються з одного кандидата наук (керівник школи) і пари аспірантів. Сподіватимемося, що такі наукові групи, при сприятливих обставинах, років через 30-50 перетворяться на справжні наукові школи.

Глибоке розуміння ролі науки в освітньому процесі у Каразінському університеті давно вже дозволило сформувати його імідж як університету дослідницького типу. В першу чергу, нас в Україні сприймають як університет, в якому наука, сучасна, передова наука - це і головна складова навчального процесу, і самостійний напрям діяльності університету. Приємно, що, не дивлячись на  наші жарти  щодо  систем ранжування внз  України, за якими кращими завжди будуть Київський університет і Київський політехнічний університет, останніми роками ми займаємо перше місце  в номінації наукової і науково-технічної діяльності. Але вийти на перше місце, як з'ясовується, просто. Ми його вже зайняли. Важливо постійно підтримувати цей рівень. А це завжди важче.

І останнє. Щоб підкреслити те, що університет наш, його професура - дійсно високого, світового рівня учені і є представниками наукових шкіл, корені яких пов’язані з Нобелівськими лауреатами, наприклад, професор О.М. Ермолаєв, що представляє фізичний факультет, є учнем академіка І.М. Ліфшиця. Той, у свою чергу - учень Нобелівського лауреата Л. Ландау. А Ландау завжди вважав себе учнем іншого Нобелівського лауреата  Нільса Бора. Або ж - професор Ю.А. Бережной. Він - учень академіка О.І. Ахієзера, який є прямим учнем Л. Ландау - Нобелівського лауреата. І таких прикладів у нас десятки, а може і сотні. Назвіть мені, будь ласка, ще хоч би один університет з таким родовим деревом. Приклад цей надихає, але він швидше, заклик до роботи, важкої і постійної.

Вітаю Вас усіх зі святом науки. Бажаю творчих успіхів, мирного неба і благодаті.