П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Лауреат премії імені В. Н. Каразіна

Проф. Р. В. Вовк: «Каразінський — найкращий університет із потужними традиціями...»


ВІД РЕДАКЦІЇ: Як ми вам і обіцяли, презентуємо зустріч із лауреатом премії  імені В. Н. Каразіна-2016, деканом фізичного факультету, завідувачем кафедри фізики низьких температур, проф. Р. В. ВОВКОМ. 2016 рік виявився для Руслана Володимировича знаковим. І не лише тому, що професор став уже триразовим лауреатом цієї найвищої університетської нагороди. І не просто тому, що він — співавтор понад 250 наукових та науково-методичних праць (130 з яких зареєстровано в науково-метричній базі Scopus), п’ять  навчальних посібників з грифом МОН (два у 2015 році) та п’яти патентів (два - у 2015 р.).  А ще й  днями у  Руслана Володимировича  полудень віку — 50-річний ювілей!

Р. В. ВОВК дуже рано проявив себе як науковець. У 42 роки захистив докторську дисертацію. Із 250 наукових праць, 139 — цитуються.  Якщо у 2012 р. індекс Гірша його публікацій дорівнював 10, сьогодні — більше ніж удвічі вищий (це означає, що є 22 публікації, кожна з яких має мінімум 22 посилання в інших наукових працях). За цим показником, а саме за індексом Гірша, Руслан Володимирович займає друге місце в університеті після завідуючого кафедрою астрономії та космічної інформатики  проф. Ю. Г. ШКУРАТОВА (його  індекс — 26).

Руслан Володимирович у 1990 році закінчив фізичний факультет Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. А далі кар’єрними сходами дійшов до вершини: з 1998 р. — кандидат фізико-математичних наук; з 2002  — старший науковий співробітник; у 2006 р. — доцент;  з 2008  — доктор фізико-математичних наук, з 2013 р. — член-кореспондент ТАУ (Транспортної академії України) та декан фізичного факультету. Кандидатську дисертацію присвятив темі «Структурна релаксація і вплив площинних і точкових дефектів на пінінг вихорів у монокристалах YBaCuO». Докторська дисертація «Динаміка квазічастинкових підсистем з різними енергетичними спектрами в ізотропних і анізотропних конденсованих середовищах» стала результатом стажування у Великій Британії. Робота виконувалась з 2002 до 2008 рр. на базі кафедри фізики низьких температур ХНУ імені В. Н. Каразіна та групи «Квантових рідин» університету Ексетер (Велика Британія). Захист відбувся у 2008 році.

— Руслане Володимировичу, з нагоди 211-ї річниці Харківського університету, Вам було присуджено премію імені В. Н. Каразіна. Це вже не перша нагорода?

— Так. Такої ж премії я був удостоєний і у 2012 році та у 2008 — премією імені В. Н. Каразіна першого ступеню. Минулий рік не обійшов мене нагородами: за високі досягнення у науковій та педагогічній роботі і підготовку висококваліфікованих кадрів мене нагородили Подяками Президії НАН України, МОН України і Комітету Верховної Ради України з питань транспорту. Але справа не в самих нагородах, а у результатах, які приносить твоя правця на благо альма матер. Так, вже багато років ми активно співпрацюємо з науковими закладами Західної Європи. Разом із науковцями провідних університетів Європи ми отримуємо гранти, публікуємось, видаємо монографії та підручники, готуємо аспірантів та докторантів. Ось і у  2015 році кафедра фізики низьких температур виборола перше місце в університетському рейтингу серед кафедр природничо-наукового профілю. Фізичний факультет та Харківський національний університет давно стали для мене рідними. Я з впевненістю можу сказати, що це найкращий вищий навчальний заклад, в якому збереглись потужні традиції. І ні для кого не таємниця, що столиця фізики в Україні — це Харків.

— Кому б хотіли подякувати у становленні себе як науковця?

— Моєму науковому керівнику кандидатської та консультанту докторської дисертацій проф. М. А. ОБОЛЕНСЬКОМУ, а також проф. І. М. АДАМЕНКУ, Заслуженому професору кафедри теоретичної ядерної фізики, одному із найкращих моїх вчителів, з яким ми разом працювали в Англії. Саме Ігор Миколайович відкрив для мене нові грані  наукового життя.

— Кажуть, що ювілей  — це завжди новий етап на життєвому шляху. Чи згодні Ви з цим твердженням?

— Звичайно, адже це початок здійснення багатьох планів, а їх у мене багато. Так, разом з фізико-технічним, факультетом радіофізики, біомедичної електроніки та комп’ютерних систем і факультетом математики та інформатики ми готуємося відкривати філіал в місті Пенлай (Китайська Народна Республіка). Наразі ми активно співпрацюємо з Казахським національним університетом імені Аль-Фарабі. Там високо оцінили рівень професіоналізму  наших вчених, і ось  знову запрошують до себе. Для  студентів-казахів ми, у свою чергу, плануємо провести літню школу і сподіваємося на подальше співробітництво. Також ми співпрацюємо із багатьма університетами Східної Європи, зокрема з Інститутом фізики високих магнітних полів Польської Академії наук (м. Вроцлав),  університетом ім. П. Й. Шафарика (м. Кошице, Словаччина). За програмою ЄС Еразмус+ студенти беруть участь в рамках академічної мобільності. Троє наших студентів зараз навчаються в аспірантурі університету ім. П. Й. Шафарика, а двоє вже влітку отримають європейські дипломи. Тобто проблем з працевлаштуванням у студентів не виникає. Багато з них захищають у нас кандидатську і, на жаль, їдуть за кордон…

Ми нарешті почали здійснювати модернізацію обладнання — планується закупівля тунельного мікроскопу. Нещодавно до нашої «фізичної родини» приєдналися висококласні спеціалісти, які знаються у модернізації, будемо впроваджувати  сучасні комп’ютеризовані стенди.

Два роки тому у нас було лише двоє аспірантів, сьогодні — більше десяти. Проблема лише у тому, що кількість студентів близько 213, але я сподіваюсь, що до кінця 2016 кількість студентів збільшиться до 270. До речі, 2013 року фізичний і фізико-технічний факультети Харківського університету вибороли перше місце в Україні по кооперації з академічними установами за версією журналу «Фокус»!

— А 50-річчя? Ми бажаємо, щоб полудень був тривалим і з високим сонцем у зеніті!

— Дякую. Зустрів його, займаючись улюбленою справою. Сподіваюся, що будуть нові досягнення на славу рідного університету…

А. ОРЛОВА, наш спецкор