Неділя, листопада 19, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

100 років Д.Канєвському

ДАВИД КАНЄВСЬКИЙ: Я был уверен, мой могучий,
Многострадальный Харьков мой,
Что мы с тобою неразлучны.
Что я вернусь к тебе домой.
Давид Канєвський «Моему Харькову».


ВІД РЕДАКЦІЇ. Виповнюється 100 років від дня народження Давида Ісааковича КАНЄВСЬКОГО, студента з 1937 року історичного факультету Харківського університету, закінчить  який йому не дала війна. Давид добровольцем пішов на фронти Великої Вітчизняної війни і влітку 1944  капітан Канєвський загинув, виконуючи  завдання редакції газети у повітряному бою 1944 року під Будапештом. «Пам’ять серця» залишив у душах своїх друзів поет Давид Каневський. Його вірші живуть на цьому світі вже понад сімдесят років, а йому не судилося прожити і тридцяти. Із спогадів друга, фізика, професора Якова Овсійовича ГЕГУЗІНА, надрукованих університетською багатотиражкою в 1987 р.: «Не пам’ятаю, де я вперше прочитав трохи дивне поєднання слів «пам’ять серця», не знаю, хто ці слова поставив поряд, тільки знаю, що вони дуже точно передають той сумний відтінок, яким забарвлені спогади про друзів юності, які пішли з життя, не встигши віддати у повній мірі свій талант людям. Спогади про Давида Каневського мені диктує «пам’ять серця»».


Проліски…………
Я покажу ярок рясний
Біля кущів горішника −
Півнеба там ції весни
На проліски покришено.
1940 р.
…………
Хто сміє сказати, що я тебе не побачу,
Тебе, що вінки сплітала з яскравих квіток своїх,
Тебе, що дала з дитинства веселу пісенну вдачу
І вивела на дорогу − найкращу з усіх доріг.
…………..
І ледве витерши долоні,
Одну якусь коротку мить
Ти вчив свою маленьку доню
Слова найкращі говорить…
Коли ми поростем травою,
То, може, спом’яне вона
Старі, задимлені війною
Біблейські наші імена.
1944р.