Неділя, вересня 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Група моя студентська

Команда

ВІД РЕДАКЦІЇ. Кращою студентською групою визнана ОВ-41. Вашій увазі - інтерв’ю з куратором групи, кандидатом педагогічних наук, старшим викладачем кафедри валеології  ТИМЧЕНКО Анастасією Миколаївною.

- Анастасіє Миколаївно, розкажіть, будь ласка, про вашу групу.

- У групі десять студентів - вісім дівчат та двоє хлопців. Доброзичливі, чуйні, життєрадісні, готові прийти на допомогу один одному, повсякчас мають бажання у чомусь брати участь, випробовувати свої здібності та завжди  відкриті до всього нового, цікавого, непізнаного. Вони не група  вони Команда. «Один за всіх та всі за одного». Я вдячна їм за те, що вони в мене є - вони гідні люди і, головне, особистості. Вони - моя перша група, де я є куратором. Навчанням, звичайно ж, інтереси цих людей не обмежуються - у групі є чотири дипломовані медичні сестри, спортсмен міжнародного класу із міні-футболу. Всі беруть активну участь у науковій діяльності, про що свідчать їх грамоти, публікації та наукові роботи. Ще в нас є студентки, які займаються танцями та співом. Вони всі успішні та мають свої невеличкі перемоги. Літню сесію склали із середнім балом 4,5. Оксана Горова, Ольга Юрченко та Яніна Метіль отримують підвищену стипендію.

- Чи важко було досягти таких результатів?

- Можу відповісти лише так - треба вірити в себе та в своїх підопічних. Слід уміти віддавати і пам’ятати, що результатів одразу не буває. Сила, витримка, знання і, головне, бажання щось робити і є показник до чого прагнути. Я завжди їх підтримувала і говорила, що треба йти далі, прагнути і заявляти про себе.

- Що Ви можете сказати про перемогу?

- Ця перемога - маленька несподіванка для нас усіх. Ми випробовували свої можливості і у нас вийшло! Це безмежно приємно.  Від імені куратора і групи ми висловлюємо подяку усім - адміністрації університету, науково-методичному відділу, комісії, що оцінювала студентські групи і всім тим, хто брав участь у даному конкурсі. Так тримати! Бажаємо всім здоров’я, гармонії та нових досягнень.


А. КОЗЛОВА.