П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Захисти

Дослідження міської ідентичності


ВІД РЕДАКЦІЇ. Захистив докторську дисертацію Олексій Олександрович МУСІЄЗДОВ – доцент кафедри соціології соціологічного факультету. Актуальність дослідження «Міська ідентичність в умовах постсучасного суспільства» важко переоцінити, адже автор запропонував не лише оригінальну концепцію, а й категоріальний апарат соціологічного аналізу міської ідентичності в постсучасному суспільстві. Олексій Олександрович розглядає міську ідентичність на основі концепції «уявної спільноти» Б. Андерсона. «Міська ідентичність – не територіальна, а скоріше культурна. В її формуванні велику роль відіграє включеність до глобальної економіки, культурна та інформаційно-технологічна складова», – говорить науковець.

Чому важливо досліджувати міську ідентичність? Сучасні городяни хоча й пов’язані територіально, проте закриті одне від одного, часто не бажають взаємодіяти з не близькими соціально чи культурно людьми. Це може призвести до спекулювання їхніми інтересами, відсторонення від участі у справах міста. Дослідження цих явищ та втілення напрацювань допоможе більш ефективно управляти містом, адже його жителі усвідомлять спільність інтересів та необхідність їхнього відповідального вираження.

Зараз Олексій Олександрович завершує грантове дослідження «Міська ідентичність у (пост)сучасному українському місті (приклад Харкова та Львова)» Канадського інституту українських студій. «Ці міста подібні за наявністю «креативного класу», діяльністю вищих навчальних закладів. Але Харків – більш індустріальне, а Львів – туристичне місто», – сказав науковець. Олексій Олександрович зазначає, що сам хотів би жити у місті на кшталт Сан-Франциско, із розвинутою наукою, сучасними лабораторіями тощо.

До докторантури дослідник вступив у 2010 р., темою дослідження зацікавився ще у 2008 р. Має більше 30 наукових публікацій, серед яких одноосібні та колективні монографії, статті у фахових наукових виданнях України з соціологічних наук, статті у інших виданнях (в тому числі й закордонних). Олексія Олександровича запрошують на інтерв’ю до харківських медіа, він читає відкриті лекції.

Науковим керівником його кандидатської дисертації була професор Іда Дмитрівна Ковальова, консультантом докторської – доктор соціологічних наук, професор Людмила Георгіївна Сокурянська. За словами Олексія Олександровича, вони не обмежували його наукових пошуків, а лише їм сприяли. Також допомагали у дослідженнях Вікторія Віталіївна Середа (кандидат соціологічних наук, доцент кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету імені Івана Франка.) та Оксана Костянтинівна Міхеєва (доктор історичних наук, професор кафедри нової і новітньої історії України Українського католицького університету).

Про Олексія Олександровича чую лише позитивні відгуки як від викладачів, так і від студентів. «Його становлення як науковця відбулося на моїх очах: ще на першому курсі він цікавився соціологічними дослідженнями. Дуже скрупульозний, відповідальний та креативний вчений. Неодноразово брав участь у конкурсі «Кращий молодий науковець року» (і вигравав), отримував гранти. Робота в експертній комісії ДАК дає мені право говорити, що його наукова праця – це справжня докторська дисертація, адже вона оригінальна, цікава, з чітко окресленою емпіричною базою», – ділиться з нами Людмила Георгіївна Сокурянська. Вона підкреслює, що офіційні опоненти – доктор соціологічних наук, професор Наталя Вікторівна Костенко (Інститут соціології НАН України, завідувач відділу соціології культури та масової комунікації), доктор соціологічних наук, професор Наталія Йосипівна Черниш (Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історії та теорії соціології), доктор соціологічних наук, професор Ілля Федорович Кононов (Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри філософії та соціології) – знані в Україні та за її межами науковці. Їхні відгуки надзвичайно цінні, тож їх опублікують у фахових виданнях соціологічного факультету.

Графік у науковця напружений: викладає такі курси, як «Історію соціології», «Історію української соціології», «Територіальні виміри суспільства», «Соціологію для студентів філософського факультету». До речі, матеріал дослідження стане у нагоді під час розробки та удосконалення цих та інших навчальних курсів.

Важливий етап – захист докторської дисертації – позаду, тож можна зосередитися на інших проектах та викладанні. А всі бажаючі можуть завітати до Центральної наукової бібліотеки та ознайомитись із роботою талановитого вченого.

О. ЯКОВЧЕНКО, наш спецкор.