З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
тривала з 24 жовтня 1941 р. ( з невеликою перервою у лютому-березні 1943) по 23 серпня 1943 р. Одна із найчорніших сторінок історії рідного міста. У Харкові перед війною мешкало 130250 євреїв, що становило 15,6% населення міста. У середині грудня все єврейське населення міста було загнано до гетто на території Тракторного заводу. Із 26 грудня людей почали вивозити до Дрогобицького яру на розстріли. Таким чином, було замордовано 12-15 тис. людей єврейської національності.
На Холодній горі діяв табір для військовополонених, в якому перебувало до 20 тис. людей. Щоденно тут помирало по 100 чол. Усього знищено тут 10 тис. полонених.
Вивезено на роботу до Німеччини 184 тис. остарбайтерів. У серпні 1943 р. місто було перетворене на руїну - 70% зруйновано. У бібліотеці університету на вул. Університетській була влаштована конюшня…
Перед війною у Харкові мешкало близько 900тис. жителів, навесні 1943 залишилося 200 тис. харків’ян.
На Нюрнберзькому процесі у 1945 р. серед 14 найбільш зруйнованих міст був названий Харків.
Шкода, заподіяна Харківській області фашистськими окупантами обчислювалася у 28 млрд. карб.
1943 рік... Таким був Будинок Проектів, сьогоднішній Головний корпус університету.