Куратор - це друг!

З тлумачного словника української мови дізнаємось, що куратор - особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою.

Зі своїм куратором, Неонілою Борисівною КАЛАШНИК, я познайомилась в перший навчальний тиждень. Вона одразу запросила нашу групу ЛЖ-11 на кафедру, щоб більше дізнатись один про одного. Ми розмовляли про наші вподобання та інтереси, про плани на майбутнє і наше уявлення про журналістику.

Вона оптимістка. Розмовляє настільки гарно, що її можна слухати годинами. Розуміє  жарт, розповідає цікаві історії з життя. Зустріч з нею завжди підіймає  настрій. Про більшість університетських заходів ми дізнаємось саме від неї. Ніла Борисівна завжди наголошує, що це може бути корисним, проте ніколи не змушує нас їх відвідувати.

Ярослав ЛУКАШ: « Ніла Борисівна - відкрита і добра людина. Моя перша журналістська практика відбулась саме завдяки моєму куратору. З 3 по 5 жовтня в Харківському палаці спорту «Локомотив» проходив міжнародний турнір з тхеквондо «Ukraine Open Cup». Федерація тхеквондо попросила від університету двох студентів, для висвітлення цієї події. Ніла Борисівна вибрала мене і Кирила Малишева. Ми спілкувались з представниками багатьох країн, взяли у них інтерв'ю і завели корисні знайомства. Я дуже вдячний за це»!

В університеті Ніла Борисівна викладає 9 років, з них  6 кураторської роботи. На її думку, куратор повинен бути не лише наставником, але і другом: «Куратор – це людина, яка може дати будь-яку консультацію з будь-якого приводу, навіть позанавчального. Мені здається, куратор потрібен не для того, щоб наглядати, а для того щоб допомагати. Сподіваюсь, що люди, які прийшли навчатись в університет - відповідальні, і можуть дати собі раду. Звичайно, вони ще не до всього готові, і не все знають. В них є якісь очікування, які не зразу справджуються. Моє завдання, як куратора, принаймні заспокоїти їх і сказати, що все буде добре, може і не сьогодні, але завтра чи після завтра - це точно! Взагалі, куратор - це людина, якій ти довіряєш і до якої можеш звернутись в неоднозначній конфліктній ситуації».

- Як ви знаходите  порозуміння з групою?

- Як будь-яка робота з людьми, робота куратора складна. Кожна людина - це особистість, яка має свої погляди на життя. Щоб знайти якісь спільне рішення, звичайно, треба докласти зусиль. Зараз я куратор першого курсу, і знаю цих дітей ще не повний рік, але, мені здається, що  між нами зав’язалися не тільки ділові, але й дружні стосунки. Для того, щоб порозумітись, треба вміти слухати і чути. Вирішувати проблеми іншої людини - це прерогатива медиків, юристів, психологів. Не можу сказати, що моя «фішка» лізти в душу. Якщо людина приходить з проблемою - я її вислухаю, дам пораду, спробуємо разом знайти вихід зі складної ситуації».

- Чи може куратор вплинути на успішність студентів ?

- Вважаю, що впливати на успішність групи - це не функція куратора.  Я виходжу з тих позицій, що люди йдуть в університет добровільно. Обов’язкова освіта, той необхідний мінімум знань, при якому людина вважається повноцінною, у них вже є. Вас ніхто не змусить вчитись, бо це ваша справа. Є куратори, які активно практикують походи в театри і на екскурсії. Я до цього не схильна. У кожного в групі є свої інтереси, які не завжди збігаються. Я можу підкинути ідею, яка здається мені корисною і може бути цікавою для всіх. Ініціатива може бути моя і студентів. Якщо виникає якась ідея, ми будемо її розглядати і думати про реалізацію. Більше користі від куратора буде тоді, коли з ним можна поговорити і поділитись проблемами.

Карина Валеріївна ПІГАРЄВА (Яковенко), випускниця кафедри журналістики 2011 року, досі в теплих, дружніх стосунках зі своїм куратором:

- Ніла Борисівна - це ідеальний куратор. Я можу казати, судячи зі свого власного досвіду, адже я випускниця кафедри. Вона допомогла мені з формуванням мого життєвого світосприйняття. Я вважаю, що головна робота куратора направити нас на вірний шлях, на який ми будемо орієнтуватись в житті.

Д. КАЛЬНИЦЬКА, студентка групи ЛЖ-11.