Вівторок, вересня 26, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Ювіляри

На душі - березень…


ВІД РЕДАКЦІЇ: Виповнилося 60 років доктору біологічних наук, професору кафедри генетики та цитології біологічного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна, завідувачу лабораторії медичної генетики ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України» Наталії Василівні БАГАЦЬКІЙ. Ми уже писали про Наталію Василівну як про видатного випускника університету (№ 9 (4001)) і розповідали про її шлях як науковця, викладача. Сьогодні нам би хотілося привітати професора з ювілеєм, побажати всього найкращого і поговорити з нею про те, що ж для людини значить дата «60».

60 років називають віком «золотої осені». Відсвяткувавши цей ювілей, люди найчастіше йдуть на заслужений відпочинок, у них з’являється купа вільного часу. Бабусі присвячують себе онукам, а дідусі зачитуються газетами і грають в шахи, доміно.  Наступає пора спокою.

- Яка осінь? Який спокій? - коментує Наталія Василівна, - на душі весна, весна і ще раз весна! Ще скільки планів, скільки роботи. Про відпочинок не може йти й мови.

Дійсно, дивлячись на цю чарівну, повну сил й енергії жінку, й подумати не можеш, що вона уже скоро розміняє шостий десяток. Наталія Василівна постійно говорить про роботу, точніше про кілька місць роботи (вона працює професором кафедри генетики і цитології Харківського університету, завідувачем лабораторії медичної генетики ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України», є членом редколегії журналу «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: біологія», збірника наукових праць «Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики», «Українського журналу дитячої ендокринології»). У своїй розмові «біолог у медицині» (як ми минулого разу назвали жінку через поєднання у її роботі цих двох сфер) згадує про хворих, яким ще треба допомогти, про наукові роботи, які ще треба написати, про дипломників і аспірантів, які потребують підтримки і навчання.

Зараз Наталія Василівна активно займається науковою роботою. Якщо згадати про вік професора, то, напевно, тільки кількість публікацій видає його. На сьогодні вона є автором 240 наукових робіт, розділів 3 монографій, 15 держпатентів України, 3 нововведень, 4 методичних рекомендацій і підручника «Цитогенетика людини». І це ще не кінець.

- Зараз я займаюся розробкою нових напрямків, - доповнює Наталія Василівна, - перша тема - новий напрям не тільки в Україні, а й у світі - генетичні особливості депресивних розладів у дітей і підлітків. Провівши ряд досліджень, ми підтвердили теорію, що рекурентна депресія у людини пов’язана зі збоєм у її хромосомному апараті. Друга тема - ревматоїдний артрит у дітей і підлітків, третя тема - дифузний нетоксичний зоб у дітей і підлітків. Співробітники нашої лабораторії намагаються дослідити ці захворювання, віднайти їх причини та боротися з наслідками.

У Наталії Василівни у планах написати монографію «Цитогенетичні збої при різноманітних мультифакторіальних захворюваннях», яка стане підсумком 32-річної праці у науковій сфері. У професора зараз три аспіранти. Також Наталія Василівна займається з дипломниками (4 магістри). Для студентів біофаку Каразінського університету вона читає спецкурси «Цитогенетика людини» і «Медична генетика».

- Звідки у Вас, Наталіє Василівно, скільки запалу, скільки сил працювати? - запитую я, - у цьому Вам позаздрить будь-яка молода людина, у тому числі і я.

- Мені здається, це пов’язано з тим, що у мене і у всіх людей мого віку було безхмарне дитинство. Ми тоді особливо не задумувалися про проблеми, жили з вірою у майбутнє, повні сил і енергії. Цей запал і пронісся з нами крізь усе життя. Я знаю багато моїх однолітків, які аж ніяк не хочуть миритися з роками і вперто чинять опір часу.

Останні кілька років в Наталії Василівни з’явилося нове захоплення - подорожування.

- Я об’їздила майже всю Європу, Близький Схід, а ще скільки країн хотілося б відвідати. Обожнюю активний відпочинок. Недавно з чоловіком займалася рафтингом. Ще мрію стрибнути з парашутом. Як бачите, планів у мене багато. Як буду зараз перераховувати Вам усі свої мрії, то ви не витримаєте і скажете «зупиніться».

Валентина Євгенівна НЕФІДОВА, кандидат біологічних наук, науковий співробітник лабораторії медичної генетики підтверджує слова Наталії Василівни:

- Наталія Василівна у нас сучасна, молода. Своєю енергією вона заряджає усіх колег. Дуже часто заходить до кабінету й говорить: «Чого сидимо такі похмурі? Ану швиденько працювати й не хнюпитися!»

Дійсно, якщо говорити про Наталію Василівну, то «шістдесят» можна писати тільки зі знаком питання. Її зовнішній вигляд, внутрішній стан, спосіб життя говорять про інше. Жінці лише двадцять п’ять.

Л. РІЧКОВА.