П'ятниця, листопада 24, 2017

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Лист до редакції

Лист до редакції

Дефіцит часу?


Ми, діти світу новітніх технологій та постійної нестачі часу, звикли жити швидко. Ти починаєш цінувати кожну хвилину. Пропущені лекції, запізнення на пари та зниження довіри у викладачів - це ще не всі наслідки, до яких може призвести втрата контролю над часом. Мова про те, як студентам важливо слідкувати за плином часу. Я вже другий рік поспіль спостерігаю за явищем, яке можна назвати дефіцитом годинників в університеті. Звичайно, багато хто носить наручні годинники, у кожного є мобільний телефон, ноутбук або планшет, з якими можна звірити час, та все ж… Годинник на стіні перед очима - це зручно. Особисто я нарахувала на нашому фізичному крилі чотири настінні годинники. Проте кожен із них показує «свій» час.

Перший - біля деканату філфаку. Цей годинник завжди йде справно, але завжди поспішає. Зараз - на цілих 10 хвилин. Другий знайшовся в коридорі шостого поверху біля кафедри фізичної та біохімічної електроніки та комплексних інформаційних технологій (радіофізичний факультет). Цей годинник виглядає, як і його брат-близнюк з філологічного, але має свою перевагу - квапиться лише на 2 хвилини. До речі, поруч тут є ще один - під самісінькою стелею, старенький, зі стрілками, і, судячи з усього, не ходить вже дуже давно і лише нагадує своєю присутністю про давно минулі часи. Третій неочікувано виринув на третьому поверсі біля деканату радіофізичного факультету і став справжнім подарунком. Цей годинник, без сумніву, набагато молодший за своїх попередників: крім часу він повідомляє дату і навіть температуру за Цельсієм (!). Проте поспішає аж на 6 хвилин.

Єдиним годинником, який працює з точністю до хвилини, виявився механізм на головному корпусі Університету. Встановлений, гадаю, півстоліття тому, він вірно служить альма матер і нині. Величезний циферблат з будь-якої точки площі Свободи добре видно. І ми з друзями радіємо нашому ветеранові. Дякуємо керівництву Каразінського за вірного і точного друга студентства. Але й тут нас було чим здивувати. Виявляється - цей годинник мало хто помічає. Студенти щиро дивуються, коли чують про «годинник на університеті»... Але я абсолютно точно впевнена, що цей годинник заслуговує набагато більше уваги до себе, бо він того дійсно вартий. Обіцяємо, що ця тема для окремої нашої замітки. ЧЕКАЙТЕ і не пропустіть.


Євгенія ТКАЧЕНКО, другокурсниця.