Університетська наука

Математика і практика

«Немає науки для науки..., - сказав Микола Олексійович Некрасов, - вона існує для суспільства, для ушляхетнення, для піднесення людини, для збагачення її знанням і матеріальними вигодами життя».  Але це думка хоч і видатного, але поета. А як дивляться на це наші вчені? І яка користь  для того ж суспільства, наприклад, від математики - найбільш абстрактної з наук?

Петро Степанович КАБАЛЯНЦ, заступник декана з наукової роботи механіко-математичного факультету:

- Увесь наш факультет активно займається наукою. На 9-ти кафедрах діє 11 тем з різноманітних галузей математики. Такою кількістю напрямків може похвалитися не кожен факультет. Загальна сума фінансування науки на факультеті - більше мільйона гривень. За усі роки науково-дослідної роботи мехмат «зробив собі ім’я», тому експерти Міністерства освіти і науки України, кожні три роки виділяючи нам кошти на нові дослідження, переконані, що результати стовідсотково будуть… Однією з найцікавіших тем є напрямок, який розвивають на кафедрі теорій функцій і функціонального аналізу. Назва теми - «Розробка та застосування алгебраїчних та теоретико-функціональних методів»,  її керівник - професор Сергій Юрійович ФАВОРОВ.

Що ж це за тема? І які нові практичні застосування математики відкрили учені?

Запитаємо у Бориса Володимировича НОВІКОВА, професора кафедри, відповідального виконавця науково-дослідної роботи.

- Важко сказати, чим ми займаємося - для цього треба прочитати популярну лекцію, і не одну. Вся математика базується на доведенні теорем. Тому, якщо сказати простою мовою, ми постійно доводимо теореми.

- Коли Ви стали нею займатися?

- Цю тему ми розпочали у січні 2012 року. Але вона не є новою, адже кожна наступна тема - це продовження попередніх. Коли ми розпочинаємо нову тему, то спираємося на результати, які отримали раніше.

- Хто працює над темою?

- У нас три розділи: теорія функцій, алгебра та функціональний аналіз. У теорії функцій працюють професор Сергій Юрійович ФАВОРОВ, доценти Олександр Іванович ІЛЬЇНСЬКИЙ, Ірина Петрівна ІЛЬЇНСЬКА, Ганна Марківна ВИШНЯКОВА та старший викладач Наталія Петрівна ГИРЯ. Функціональним аналізом займається доцент Володимир Михайлович КАДЕЦЬ. У третьому розділі, алгебрі, проводять дослідження доцент Євген Олександрович КАРОЛІНСЬКИЙ, старший викладач Людмила Юріївна ПОЛЯКОВА.

- Якщо вченого спитати про актуальність його досліджень, звичайно, він відповість ствердно. А як інші, зокрема МОН, оцінюють актуальність вашої теми?

- Формально наша робота оцінюється по кількісним показникам. За останній рік у нас опубліковано 8 статей у зарубіжних виданнях високого рівня, випущено один підручник і два навчальних посібників, підготовлено 9 тез доповідей. Крім того, у травні 2012 року за цією темою  захистила кандидатську дисертацію   Варвара Дмитрівна ШЕПЕЛЬСЬКА.

- А неформально, по суті?

- Знов-таки, це складно розповісти. Тема є фундаментальною, тому безпосереднього використання, скажімо, у металургії або тваринництві не передбачає. Наші результати можуть бути корисними для інших розділів математики, наприклад, теорії ймовірностей або диференційних рівнянь. Ті, в свою чергу, застосовуються різних природознавчих науках, ну а від них уже недалеко до практики. Я наведу один конкретний приклад з мого досвіду.  Кілька років тому я познайомився з Михайлом ДОКУЧАЄВИМ, колишнім українцем, а зараз професором Університету Сан-Паулу (Бразилія). Ми займались з ним однією специфічною задачею з алгебри (теорія часткових дій груп, яка, до речі, виникла з функціонального аналізу), а потім виявилося, що ці методи можна застосувати в кібернетиці. Ми залучили до цього нашого «головного кібернетика» декана Григорія Миколайовича ЖОЛТКЕВИЧА і зараз намагаємося створити теорію часткових автоматів (ми їх називаємо протоавтоматами). Сподіваємося, застосувати їх до аналізу і проектування дуже великих інформаційних систем, таких як мобільні мережі.

- А хіба ще немає теорій для таких систем?

- Є. Але в кібернетиці теорія часто не встигає за новими технологіями. У 60-х роках минулого сторіччя у суспільстві велися дебати на тему: «Чи може машина мислити?» В опонентів був «залізний» аргумент: не може, бо в неї лампочок або транзисторів декілька тисяч, а це ніщо у порівнянні з 15 мільярдами клітин у головному мозку людини. Тепер кількість «лампочок» у машинах наближається до кількості клітин у мозку, отже дуже актуальним є питання штучного інтелекту. Тому ми і намагаємося вивчати їх роботу.

- Повернемось до земних питань. Як у вас з фінансуванням?

- Ми отримуємо 100 тисяч гривень на рік. Ці кошти йдуть на зарплату співробітникам.

- А що з обладнанням?

- Математикам у цьому плані легше, ніж, наприклад, хімікам. Нам потрібні папір, ручка і власна голова. Але все-таки грошей не вистачає. У відрядження їздимо за власний рахунок, комп’ютери застаріли…

- Чи плануєте розвивати вашу тему далі?

- У нас у запасі ще півтора роки. Ми доведемо цю тему до кінця і, звичайно ж, розвиватимемо її. Будемо сподіватись, що  відкриємо  нові явища, дослідимо їх і зробимо щось корисне для суспільства.

Л. ГРУБНІК.