Лист до редакції

Друк

Лист до редакції

Мультикультурна єдність


Україна споконвіку була рідною для людей різних національностей та культур. Харків - центр студентства, де навчаються громадяни різних країн. Всіх об’єднує молодість, дружність, толерантність та бажання спілкуватися.

Факультет іноземних мов за підтримки Інституту Конфуція  провів «Свято ліхтарів», яке поєднало українську та китайську культури. Найважливіші символи торжества - яскраві ліхтарі і коржики юаньсяо. «Свято ліхтарів» - чудовий привід зібратися разом, побажати одне одному щастя, висловити любов, обговорити останні події та просто добре провести час.

…Всюди лунають три мови: українська, китайська та російська. Теплота спілкування стерла будь-які бар’єри між гостями. Багато яскравих та захоплюючих номерів були підготовлені студентами. Із найбільш активних слід відзначити О. ФІЛІМОНОВУ, яка брала участь у декількох номерах, хореографа-постановника  Є. ГОДЕРДЗІШВІЛІ. Концерт не був би таким цікавим без ведучих С. МАСТИНСЬКОЇ та М. МАЛИХ.  У «Танці із мечами» творчо виявили себе викладачі В.С. СКРИТУЦЬКА і М.С. ОБИХВІСТ. Свій внесок у добру справу зробили і  декан факультету іноземних мов Валентина Григорівна ПАСИНОК, і заступник декана з наукової роботи Поліна Тимофіївна ГУСЄВА, і заступник декана з виховної роботи Сергій Григорович МАЩЕНКО, завідувач секцією китайської мови С. К. КРИВОРУЧКО, безпосередній організатор свята І. І ФРЕГЕР, директор Інституту Конфуція з українського боку А. М. БАЙНАЗАРОВ. Гарними помічниками виявилися українські і китайські студенти різних курсів, наймолодші з них, першокурсники, показали себе на вищому рівні.

На прикладі веселого свята ми побачили, як легко і приємно разом спілкуватися і створити мультикультурну єдність.

 

Зоя РУБІНА, студентка філологічного факультету

 

 

 

 

 

 

 

«Чужому навчайтеся…»

 

Цей крилатий вислів став девізом виступів усіх іноземних студентів, які побажали взяти участь в марафоні-декламації «Мій Шевченко», проведеному до Дня народження Тараса Шевченка.

Іноземні студенти, які приїхали до нас із далекого зарубіжжя, декламували вірші Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Сонце заходить, гори чорніють», «Огні горять, музика грає».

Цікаво було спостерігати, як студенти із Китаю, В’єтнаму, Марокко, одними із перших рвалися до мікрофону і бажали бути почутими.

Студентка другого курсу філологічного факультету Ту Тхань Хієн продекламувала поезію Тараса Шевченка «Огні горять, музика грає». Хієн:

- Тарас Шевченко - мій улюблений український поет. Я познайомилася з його творчістю під час вивчення української літератури в університеті. Своїм виступом я хотіла продемонструвати, що ми, іноземні студенти, також захоплюємося творчістю великого українського поета.

Безперечно, щось невловиме, чаруюче, нікому не зрозуміле є в творчості Кобзаря, що навіть люди, які виросли в іншій країні, мають іншу ментальність, світосприйняття, цінують його творчість. Про це свідчить і те, що твори Шевченка переведені 150-ма мовами світу. Світ любить Шевченка, світ шанує Шевченка. І це, безсумнівно, вражає.

М. НІК.

 

 

 

 

 

 

 

 

Із записничкою в кишені та в серці

 

Цього року такий незмінний для журналіста супутник, як записничка, святкує аж 142 день народження. Журналісти-першокурсники вже не уявляють своєї роботи без неї. Тому як же вони вітають свій всюдисущий професійний аксесуар?

 

 

 

 

 

 

«В тобі рядки, що серце гріють.
В тобі думки і таїна.
В тобі бажання всі і мрії,
Записничко моя!»
(Марина ВЕРЕЩАКА, ЛЖ-12)

 

 

 

 

 

 

«Всі мої думки, переживання, радощі... Ти знаєш все! Я хочу сказати тобі щире та велике СПАСИБІ!»
(Кристина ЧЕНЦОВА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

Записничко! Я тебе вітаю!
Мільйон років співпраці із митцями я бажаю!
Якби більш сотні літ тому Марк Твен не вигадал тебе такою,
Ламали б голову собі, здавалися б без бою!
Ми б вже забули все важливе, не записавши у блокнот.
Ти, записничко, є світило усіх мистецьких намагань
І журналістських починань»
(Валерія КОЛОДЬКО, ЛЖ-12)

 

 

 

 

 

 

«Здавалося б, 142 роки! Час піти на пенсію. Але я всім серцем бажаю, щоб цей прекрасний винахід Марка Твена продовжував жити і в еру цифрових девайсів, тому що іноді старий перевірений засіб може легко обійти інноваційні технології»
(Валерія МУХІНА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Бажаю моїй любій записничці ніколи не губитися в творчих купах моїх речей, завжди ставати мені в нагоді та бути гарною супутницею в нелегкій, але цікавій професії журналіста!»
(Тетяна РЕВНИВЦЕВА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Пробач за зігнутий куточок справа. Я часто недбало кидаю тебе до рюкзаку. Не тому, що не ціную. Просто весь час боюсь забути. А коли люди люди бояться щось втратити, вони починають вміло це приховувати за масками недбалості... Можливо, я не ідеальний власник. Не відрізняюсь особливою педантичністю і точністю. Але із впевненістю можу пообіцяти, що ніколи не наважусь вирвати хоча б аркуш. Бо то є клітина цілісного організму під назвою «журналіст»
(Юлія ДАВИДОВА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Коли ти мені потрібна, ти завжди поруч. У будь-який момент я можу зробити запис і розповісти про свій день, щось цікаве, або ж просто записати корисну для себе інформацію...»
(Карина МОЩЕНКО, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Скільки геніальних думок було записано на твоїх сторінках, скільки інформації збереглося завдяки тобі. Ти наша помічниця, наша люба подруга!»
(Ганна КОМАРОВА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Без записнички я б залишилася в жорстокому незапланованому світі, світі без коротких заміток, чужих цитат з дев'яностохвилинних актів університетської екзекуції, віршів від непопулярних блогерів рунету... Спасибі записничці за моє щасливе і творче студентське життя!»
(Яна СЛЄМЗІНА, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Бажаю тобі нескінченних сторінок, міцної обкладинки та охайних користувачів!»
(Олександра ПОНОМАРЕНКО, ЛЖ-12).

 

 

 

 

 

 

«Сьогодні ми вітаємо її! Надзвичайну, дивовижну, неймовірну красиву, відкриту і сердешну – нашу кохану записничку!.. Із днем народження, подруго!»
(Ірина АЛЕКСАНДРОВА, ЛЖ-12).