Пам’ятаємо…

Кого  ми любимо, залишаються з нами навік

ВІД РЕДАКЦІЇ. 21 лютого виповнюється рівно рік, як пішов від нас у вічність Ілля Іванович ЗАЛЮБОВСЬКИЙ - видатний науковець, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний громадянин міста Харкова, двічі лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора, перший проректор з наукової роботи…  Великий учений і надзвичайна досяжна і проста людина, керманич наукової галузі в Харківському університеті і по-батьківськи дбайливий науковий керівник (8 докторів  і понад 40 кандидатів наук підготував він державі), автор понад 400 наукових праць, п’яти монографій, підручників і по істині університетський аристократ і демократ. Доля дала Харківському університету Іллю Івановича Залюбовського аж на цілих 60 років! І 46 – пов’язаних з університетською наукою він був для кожного з нас совістю альма матер. Незамінні люди є… Це нам підтвердив рік, прожитий без Іллі Івановича.

В університеті живе пам’ять про справжню університетську людину. Постоїмо біля його кабінету на третьому поверсі. Він так і залишається незайнятий. Спускаємось на другий поверх, до Музею історії університету. Тут закумульована наша пам’ять. І про Іллю Івановича також.

…Чи пам’ятаєте  Ви кулю-порадницю, що стояла у проректора на робочому столі?? Сьогодні вона тут, у  Музеї. Автор далеко, а його дітище працює. Інструкція з використання проста: ставиш питання, трясеш її, і вона дає відповідь. Можливо,  і професор вірив не тільки у фізичні закони, а й у долю…

…Речі Іллі Івановича, залишені на робочому столі, в шухлядах та на поличках, тепер стали експонатами музею. Найбільше фотографій: на них закарбовані миті університетського життя - свята, конференції, ювілеї, робота й навчання. На знімках ми можемо побачити його з колегами, учнями та вчителями, високопосадовцями. Емблема фізико-технічного факультету. Ось перепустка до університету, службовий паспорт, посвідчення Науково-технічної спілки СРСР, візитівки та бейджики з різних конференцій.

…А це портретні знімки. На цьому він посміхається,  а на іншому - щось читає в окулярах. Аж ось і самі окуляри поруч. Речі людини, якої вже немає з нами цілий рік, надають відчуття її присутності. Ось Медаль Кембриджського університету - сувенір, привезений з Великобританії.  Ось прилад, одним із винахідників якого був Ілля Іванович. Член-кореспондент НАН України І. І. Залюбовський - засновник наукової школи фізиків-ядерників. Він залишив кафедру, завідувачами якої за всю її історію були лише двоє: академік А.К.Вальтер і член-кореспондент НАН України І.І.Залюбовський. Сьогодні кафедру очолив Почесний доктор Харківського університету академік НАН України, директор Інституту теоретичної фізики імені О. І. Ахієзера ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут»  проф. М.Ф.ШУЛЬГА. Микола Федорович запевняє: «Майже весь викладацький склад кафедри - його учні. = Кафедра ядерної та медичної фізики зберігає традиції, закладені попередниками.  І.І. Залюбовський працював над розвитком науки та викладання, сприяв зміцненню зв’язків між Національним науковим центром «Харківський фізико-технічний інститут» та кафедрою експериментальної ядерної фізики (тепер ядерної та медичної фізики - авт.) фізико-технічного факультету нашого університету. Зараз це дуже потрібно, тому ми намагаємось поновити роботу в цьому напрямку».

Ілля Іванович був у нашому житті. Він ішов дорогою добра і світла. І поруч з ним ми всі ставали кращими. І сьогодні ми в своєму житті працюватимемо на благо нашого університету і керуватимемося уроками І. І. Залюбовського.

О.НОВИКОВА, С.ШКУРАЙ.

56 щасливих років!

ВІД РЕДАКЦІЇ. Коли верстався номер, до редакції надійшла сумна звістка - пішов від нас  Борис Петрович ЗАЙЦЕВ, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології, давній друг редакції загальноуніверситетської газети «Харківський університет».  Талановитий вчений-історик, вихованець історичного факультету, ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран університету. 56 років з університетом… До останнього дня вірний товариш газети «Харківський університет»,  навіть прикутий до ліжка, Борис Петрович практично за тиждень до своєї кончини погодився дати нам інтерв’ю-спогади воєнних років. Читайте у наступних  номерах останню сповідь, останню історію з уст Бориса Петровича Зайцева.

Наприкінці січня 2014 року пішов з життя відомий харківський історик та джерелознавець, доцент кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Борис Петрович ЗАЙЦЕВ.

Борис Петрович прожив нелегке життя, бо з перших днів війни втратив бабусю, бачив як понівечило рідних та земляків, батьківщину. Осколок від бомби потрапив у їх дім і вщент усе розгромив. Школярем він пройшов війну на попелищі зенітних снарядів… У 1944 та  повоєнні роки  служив у зенітно-артилерійських частинах Московського округу протиповітряної оборони СРСР (36-я окрема зенітно-артилерійська бригада, 1225-й і 1212-ї зенітно-артилерійські полки) рядовим, а потім сержантом-командиром далекомірного відділення приладового взводу зенітно-артилерійської батареї. 1951 року закінчив 10-й клас Ямської вечірньої школи  робітничої молоді (Донецьк) та вступив на перший курс історичного факультету Харківського державного університету. З тих пір життя і трудова діяльність Б. П. Зайцева тісно пов'язана з історичним факультетом Харківського університету. 56 щасливих років у навчанні та роботі з альма матер!

З жовтня 1955 року почав працювати старшим лаборантом археологічного музею університету, який у той час перебував при кафедрі давньої історії та археології. Борис Петрович стояв у витоків  кафедри історіографії, у якого навчалось не одне покоління істориків та архівістів. З 1958 року Б. П. Зайцев читав студентам історичного факультету загальні лекційні курси з археології, джерелознавства, архівознавства, історичної хронології, спеціальні історичні дисципліни; спеціальні історичні курси: «Методика археологічних розвідок та розкопок», «Нумізматика», «Писемні джерела з історії Росії XVI-XVII ст.», «Російська хронологія», «Нумізматика і геральдика», «Радянська емблематика» та ін. На початку 1990-х років читав курс «Спеціальні історичні дисципліни» студентам Харківського інституту культури. Основні напрямки наукової роботи Б. П. Зайцева з 1964 року: спеціальні історичні дисципліни, історичне краєзнавство, історія Харківського університету. Автор понад 400 наукових, науково-популярних, історико-бібліографічних та методичних робіт. Свою педагогічну роботу поєднував з науковою та методичною. Керував педагогічної та переддипломною практиками, дипломними, курсовими та науковими роботами студентів.

Б. П. Зайцев - дослідник і популяризатор історії Харківського університету. За заслуги у розробці історії Центральної наукової бібліотеки та університету  у 1995 році Б. П. Зайцев нагороджений премією імені К. І. Рубинського. Також удостоєний  державними нагородами СРСР і України: орден «За мужність» ІІІ ступеню і дев'ять медалей, у тому числі «За перемогу над Німеччиною  у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».

Згадуючи колегу і Вчителя, декан історичного факультету проф. С. І. Посохов сумно зазначив, що ні разу не бачив, і не чув, щоб Борис Петрович десь відпочивав. Сповнений невичерпної енергії та ентузіазму, він постійно працював.

Ліна ТИМАРСЬКА.