Університетський професор

Друк

Університетський професор

«Це велике щастя — працювати в Харківському університеті», — 
проф. Є. М. ВОРОБЙОВ, завідувач кафедри економічної теорії.

 

 

…Справжній мустанг! Жартома говорить про себе  професор Євген Михайлович Воробйов, завідувач кафедри економічної теорії, професор, доктор економічних наук, який народився під знаком Коня, символом 2014 року.

…У нього замість мелодії на мобільному телефоні лунають Кремлівські куранти, «які супроводжують його усе життя». Від посмішки цієї людини можна заряджатися, неначе від сонячної батарейки:

— В останньому інтерв'ю Ейнштейн говорив: «Я не Бернард Шоу, не люблю парадоксів. Справа в тому, що наука-політика — річ набагато складніша, ніж наука-фізика». А що таке політика? Концентроване вираження економіки. А що таке економіка? Напевно, хтось зацікавлений у тому, щоб студенти не уявляли собі, що таке економіка. Щоб тримати їх у необізнанності.

— Чому ви обрали саме цю спеціальність? Як ви прийшли до університету?

— Я навчався в Харківському аграрному університеті на економічному факультеті, а от політичною економією зайнявся трішки пізніше, коли мене запросили працювати до Університету, а це було у 1967 р. Перед цим я сім років працював у обкомі партії консультантом з економічних питань.

У мого героя близько ста п`ятдесяти наукових публікацій. Остання монографія — «Економічна модернізація та господарська еліта» у співавторстві з його аспіранткою Є. Ю. Барвенко.

— Я досить скромно оцінюю свій внесок у науку, — пояснює професор. — Мої останні статті на тему «Економічна модернізація», «Модернізація та геополітика», «Україна-Росія: на шляху до модернізації. Разом чи окремо?». Судячи з того, як складається ситуація, Україна та Росія будуть здійснювати модернізацію окремо одна від одної.

Не лише економіка цікавить Євгена Михайловича. Ми обидва виявилися шанувальниками хорошої книги.

— Лі Якокк «Кар'єра менеджера», — порадив мені професор. — У одному екземплярі було написано: «Не рекомендую брати цю книгу до рук увечері, тому що безсонна ніч забезпечена. Настільки захоплююче написано. А взагалі мої уподобання — це Золотий вік російської літератури. А що я прочитав останнім часом? Ця книга називається «Підручник малювання» Максима Кантера — величезний том на півтори тисячі сторінок про нашу сучасність.

Уривки з роману «Майстер і Маргарита» професор цитує напам'ять. Його любов до літератури залишається з ним і під час лекцій.

— Я студентам торік на 8 березня прочитав «Собаці Качалова» Єсеніна, а вони спочатку не зрозуміли мене. Тепер звикли.

— Так одразу впадає в око ваша любов до літератури…

— Ми жили в щасливий час — у нас не було телевізорів, і ми дуже багато читали. Хоча виховувалися після війни в голоді-холоді. Я себе ні з ким не ідентифікую. Герої з книг мене виховували, вони прищеплювали душевні якості. Моя мама померла від туберкульозу, коли мені було 9 років. Потім померла сестра. Батько постійно працював. Уявити не можна, як важко ми жили! Але ми жили і читали! У нас була хороша бібліотека, і я з раннього дитинства читав усе підряд. Мені пощастило з дружиною, бо вона мене добре розуміє. Ми читали одну і ту ж літературу, і зараз читаємо того ж Кантера.

— Що найбільше вплинуло на Вас?

— Якщо я відбувся як людина, то вважаю, що чотири фактори мене зробили таким. Перший — родове коріння, другий — книги, третій — моя дружина, з якою мені пощастило, четвертий — люди, які мене оточували, і особливо — Університет. Я усім говорю, що це велике щастя — працювати саме в Харківському університеті». Тут якась містична аура. Я викладав у багатьох вузах. Я брав активну участь у створенні Народної української академії, багато років там завідував кафедрою, не покидаючи Університет.

— Якими є Ваші життєві цінності?

— Так, ми вірили в ті цінності. Так, ми були дещо обмануті, — пояснює Євген Михайлович своє сприйняття радянських часів, — але чому я сьогодні повинен бути першою людиною, щоб викривати ту систему? Я вважаю, націоналізм — це усе найбільш зле, підле. Проте найприємніше  дивує ставлення професора економічної теорії до грошей. «Ви навіть не варті того, щоб за вами нахилятися, тобто ви — нікчемні поза людськими відносинами», — так говорив Робінзон Крузо. Це не золото має таку владу, а людське ставлення до них.

— Які у вас стосунки зі студентами, колегами, аспірантами?

— З колегами у мене абсолютне взаєморозуміння. Я більше люблю викладання, ніж науку. Спілкування зі студентами мені більше приносить задоволення. Я — ліберал, і мені не шкода поставити «трійку», проте високу оцінку потрібно заслужити. Щодо аспірантів, то я до них дуже «прикипаю». Захистилися у мене 21 чоловік, а також три доктора наук. Аспірантка Таня Тарасенко пише мені листи з Ізраїлю. Тут — Таня Лучко (Демченко), Таня Шидякова, які працюють на кафедрі. У мене були аспіранти — в'єтнамці.

— Якої породи кінь вам найбільше до вподоби?

— Мені найближчий — мустанг. Я — «Світлий Кінь», а не «Темна Кобилка».

А. МАСЛЮКОВА, ЛЖ-51, творча майстерня викладача О. О.НЕРУХ.