Минає рік, як пішов із життя Микола Дормидонтович ТІМАШОВ, доктор біологічних наук, заслужений професор Харківського національного університету, невтомний трудівник, чудовий керівник, щира, порядна людина.
– Пам’ятаю, як нещодавно святкували 90-річчя нашого улюбленого професора. Зібрався увесь факультет. Теплі слова, подарунки, – говорить Людмила Іванівна ВОРОБЙОВА, декан біологічного факультету. – Микола Дормидонтович був справжнім старожилом університету. Він прожив довге життя і понад 60 років присвятив улюбленій роботі.
…У 1941 р. був призваний у діючу армію в якості сапера Мостобудівного батальйону. Займалися вони установкою протипіхотних і протитанкових мін, охороною мінних полів. Був поранений. У складі 177 окремої роти спецмінування воювали бійці багатьох національностей. Усіх об'єднувала єдина бойова дружба і одне бажання – наблизити перемогу над фашистськими загарбниками. Був демобілізований у жовтні 1945 року…
Микола Дормидонтович пройшов сапером усю Велику Вітчизняну, брав участь у війні з Японією. Він нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом «За мужність» і медалями.
У далекому 1946-му продовжив навчання на біологічному факультеті Харківського університету (до того навчався на біологічному факультеті Воронезького університету).
Ще один заслужений викладач університету Наталія Іванівна ШЕРСТНЮК згадує про студентські роки:
– Я навчалася з Миколою Дормидонтовичем на одному курсі, в одній групі. Потім ми працювали на кафедрі фізіології та біохімії рослин. У нас був величезний курс (80 дівчат і 5 хлопців). Він був відмінником і надзвичайно активним та ініціативним студентом. Закінчив університет з відзнакою, став працювати старшим науковим співробітником відділу фізіології НДІ біології. У 1953 захистив кандидатську дисертацію, у 1971 – докторську. У 1975 році був обраний за конкурсом на посаду професора кафедри фізіології та біохімії рослин, а у 1976 став завідувачем цієї кафедри.
Василь Васильович ЖМУРКО, завідувач кафедри фізіології та біохімії рослин:
– Принципова, відповідальна людина, був прикладом для всіх. Я познайомився з ним, коли ще був аспірантом. Саме він у 1993 р. запросив мене на посаду завідувача кафедри. М. Д. Тімашов був трудолюбивою людиною. Він багато зробив як науковець. Опублікував 56 наукових статей з проблеми ролі мікроелементів у життєдіяльності рослин. На кафедрі розробив і видав 2 навчальних і 3 навчально-методичних посібників. Під його керівництвом було підготовлено і захищено 4 кандидатські дисертації.
Володимир Федорович ТИМОШЕНКО, доцент кафедри фізіології і біохімії рослин, говорить:
– Під керівництвом Миколи Дормидонтовича я захистив кандидатську дисертацію. Якою він був людиною? Доброю. Завжди вислухає, допоможе. Приходиш з проханням – у нього ніколи не виникало питання: навіщо це тобі. Він одразу запитував: як це зробити. Мій керівник був надзвичайно уважною і обережною людиною. Був спокійним, ніколи не підвищував голосу. Мені завжди здавалося, що це залишилось у ньому з тих років, коли він був сапером. Ця точність і уважність! Також мене вражали його «енциклопедичні» знання. Пам’ятав імена, прізвища усіх вчених-біологів. Також знав, чим вони займаються, коло їх інтересів. За що йому вдячний? За те, що завжди давав свободу у вирішенні проблеми, ніколи не обмежував у цьому.
Протягом 10 років (1982-1992) М. Д. Тімашов був членом спеціалізованої ради по захисту дисертацій при Інституті фізіології рослин і генетики АН УРСР (м. Київ). Довгий час перебував у складі Європейського товариства фізіологів рослин (FEPS).
У квітні 1999 року Миколі Дормидонтовичу присвоєно звання почесного професора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Секретар кафедри Неля Володимирівна СЕВОСТЬЯНОВА говорить:
– У нас про цю людину найсвітліші спогади. Ветерана Великої Вітчизняної війни, заслуженого професора університету, науковця і людини з великої літери…
Л. ГРУБНІК.