До 100-річчя!

Ім’я в історії!

 

ВІД РЕДАКЦІЇ. Георгій Петрович ДУБИНСЬКИЙ — учений, чиє ім’я навіки викарбуване в історії геолого-географічного факультету, університету, України, світу… Випускник Московського гідрометеорологічного інституту з 1937 р. Георгій Петрович працює у Новосибірську. Далі були Харків і аспірантура в Харківському гідрометеорологічному інституті. Війна… Евакуація університету до Ашхабаду. У Харківському університеті спочатку працював за сумісництвом, а з 1960 — постійно. Спочатку завідувачем кафедри фізичної географії та картографії, потім деканом геолого-географічного факультету. 254 наукові роботи, понад 35 книг, ґрунтовне дослідження клімату України та Харкова — ось професорські підсумки діяльності. Але вічне життя Георгій Петрович заслужив не лише своїми звершеннями в науці. Було ще дещо, про що краще розкажуть ті, хто безпосередньо був з Ним знайомий…

Золота доба геолого-географічного

Проф. В. А. ПЕРЕСАДЬКО, декан геолого-географічного: «Перший раз зустріла Георгія Петровича, коли мені було 16 років. Я тоді вперше зрозуміла, який він — університетський професор. Коли Георгій Петрович читав лекції, у нас було враження, ніби Він спілкується з друзями, колегами, не сухою академічною мовою, а мовою цікавою, пересипаною масою історій з його життя і життя його знайомих. До сьогодні пам’ятаю його лекції, тонке почуття гумору і розважливе, але уважне і гідне ставлення до студентів. Не пам’ятаю, щоб він підвищував голос, та, мабуть, і потреби такої не виникало: студенти його поважали настільки, що мови не було про те, щоб «проштрафитись».

…Коли ми приїздили до Москви, Санкт-Петербурга, Іркутська на конференції, інші студенти нам заздрили, адже «у них викладає сам Дубинський!»

Георгій Петрович довше за всіх був деканом нашого факультету — 37 років. Ці роки по праву називаються «золотою добою» геолого-географічного».

Його оточували книги

Проф. К. А. НЄМЕЦЬ: «Коли я був студентом, брав участь у художній самодіяльності і виїжджав зі своїми товаришами на концерти до колгоспів і віддалених сіл, Георгій Петрович завжди нас проводжав, говорив напутні слова. Іноді навіть їздив з нами! З Георгієм Петровичем ми почували себе комфортно, як зі своїм товаришем!

Коли я навчався в аспірантурі, Він завжди допомагав мені порадами, хоча моїм науковим керівником не був. Його кабінет, у буквальному сенсі, був завалений книгами. У нас зараз як: стоїть охайна шафка у кабінеті, там зо два десятки книжок на поличках… А в Нього — стоси книг на підлозі, столі, стільцях. Усе було заставлене! І Георгій Петрович пам’ятав, де і що у нього знаходиться! Це говорить про те, що Г. П. Дубинський слідкував за останніми досягненнями науки…»

«Слід допомогти» — девіз його життя

Доц. Е. С. ТХОРЖЕВСЬКИЙ: «Я входив до складу редакційної колегії стінної газети «Компас». На той час Георгія Петровича сварили на ректораті за непоказну факультетську газету, але згодом ми з О. Головашкіним, В. Войтом та Т. Крупчицькою вивели «Компас» на перше місце. Георгій Петрович виділив нашій редколегії окрему кімнату (сьогодні це аудиторія ім. Г. П. Дубинського), двері з якої вели безпосередньо в його кабінет. Проходячи до кабінету чи виходячи з нього, Він обов’язково мигцем проглядав матеріал і обов’язково жартував. Без жартів, сказаних серйозно, я його не уявляю.

Одного разу ми помістили в газеті шарж на Георгія Петровича. Малюнок супроводжував текст з бардівської пісні: «Он такой, что последнюю снимет рубашку и тому, кто попросит, без слова отдаст». Він прочитав, подивився на мене і запитав: «Про мене справді так думають?» Оскільки мені здалося, що у його голосі є невдоволення, я відповів: «Ні, це гіпербола»… А це, звісно, була правда! Коли наш головний художник Н. Путятина отримала трійку й втратила стипендію — а вони з мамою жили лише зі стипендії та пенсії інваліда — Георгій Петрович домігся для Наташі підвищеної стипендії з фонду ректора!»

Активний у громадському житті

Проф. О. О. ЖЕМЕРОВ: «Георгій Петрович брав активну участь у громадському житті. Тривалий час він очолював президію Харківського відділу Географічного товариства СРСР, обирався членом Учених рад Географічного товариства СРСР та УРСР, з 1980 р. був почесним членом Географічного товариства СРСР. Звичайно, він брав участь у всіх з’їздах та інших масштабних заходах цієї організації. На громадських засадах під його керівництвом видавалися матеріали Географічного товариства, науково-популярна і методична література з географії, геології, охорони природи, а також бюлетені, плакати тощо.

Георгій Петрович був членом президії товариства охорони природи, керував дуже популярним у регіоні народним університетом «Природа», слухачами якого були сотні людей з Харківської та суміжних областей. Кожна лекція «університету» збирала щонайменше 200 осіб.

Особливо Він опікувався учнівською молоддю. Постійно виступав перед учнями, пропагуючи географічні знання і цінність університетської освіти. Георгія Петровича як провідного географа запрошували на всі Харківські обласні географічні олімпіади, учнівські змагання. Багато хто із сучасних маститих учених-географів або провідних учителів географії може сказати, що одну з перших своїх грамот чи перший диплом одержав колись з рук Георгія Петровича».

Учений світового масштабу

Проф. І. Г. ЧЕРВАНЬОВ: «Георгій Петрович був учнем відомого радянського кліматолога Б. П. Алісова, очолював Харківський гідрометеорологічний технікум і одночасно завідував кафедрою загальної фізичної географії (зараз кафедра фізичної географії та картографії). Він став фундатором наукового напрямку дослідження стану й динаміки приземного шару повітря. У практичному сенсі професор Дубинський запровадив систематичні польові спостереження за показниками тепло-вологообміну на полях України з метою оптимізації екологічного стану з використанням зрошення. Саме Георгій Петрович популяризував дощувальне зрошення, яке економило прісну воду і менше загрожувало засоленню землі.

За сценарієм професора було знято науковий фільм «Степ оживає». Георгій Петрович став автором понад 30 підручників, серед яких «Кліматологія УРСР», «Дослідження посушливих явищ в Україні» та інші».

Його любили усі

Доц. В. Г. КЛИМЕНКО, заступник декана: «Георгій Петрович був моїм дипломним керівником. Він вважав, що студент повинен максимально самостійно працювати над своєю роботою, керівник — направити і надати допомогу в збиранні необхідного матеріалу, і для цього робив усе можливе. Пам’ятаю, моя дипломна робота була присвячена річці Сіверський Донець, але я не мала даних про частину ділянки річки у межах Бєлгородської області. Георгій Петрович зателефонував директору інституту, і наступного дня я поїхала до м. Бєлгорода, де мені надали всю необхідну інформацію. Дуже йому вдячна…

Інтелігент з великої літери, сім’янин: дуже любив свою сім’ю, особливо онука Єгора (тоді ще не було меншого онука). Усі з недоліками, у Нього — недоліків не було. Георгія Петровича знали і любили абсолютно всі».

Світлі спогади

Доц. Ю. Ф. Кобченко: «Минає час, але пам’ять дбайливо зберігає світлі спогади про нашого вчителя — Георгія Петровича Дубинского, 100-річчя з дня народження якого у цьому році визначає наукова громадськість. Вшановує його як видатного науковця, педагога, громадського діяча. У розвитку вітчизняної науки Георгій Петрович відомий як дослідник у галузі геофізики, атмосфери, агрометеорології, меліоративної географії.

Ще у 1948 р. Георгій Петрович на кафедрі фізичної географії і картографії Харківського університету започаткував вивчення гідрометеорологічних проблем зрошуваного землеробства в Україні. У 1961 р. створив науково-дослідну лабораторію, яка охопила дослідженням майже всі крупні регіони зрошення України. Сьогодні дослідження у цій галузі проводяться у багатьох університетах, науково-дослідних інститутах, галузевих установах».

Отож, 100 років від дня народження… І Він знову з нами і залишиться у вдячній пам’яті…

Спогади збирала А. ПРАВДИВА.