Перший

Друк

Музею історії – 40!

Перший


ВІД РЕДАКЦІЇ: Сорок років тому в Харківському університеті відчинив двері відвідувачам Музей історії – перший музей у вищих навчальних закладах України. Сьогодні у нас в гостях доктор історичних наук, професор, почесний ректор Харківського гуманітарного університету НУА, почесний громадянин м. Харкова, кавалер ордена княгині Ольги, організатор та перший голова Ради музею Валентина Іларіонівна АСТАХОВА.

– Валентино Іларіонівно,пропоную згадати 1972 рік . Як зародилася ідея створення музею?

– Ідея виникла задовго до 1972-го. Вона жила в університеті ще з післявоєнних часів. Ректор Харківського університету І. М. Буланкін одним із перших висловив її. В університеті функціонував чудовий Музей природи, а от Музею історії не було. А втім університетська спільнота відчувала необхідність його створення. Так трапилося, що команда людей, яка входила до Художньої ради університету і яка займалася естетичним вихованням, на прохання Валерія Полоніна, тогочасного секретаря комітету комсомолу, пообіцяла зайнятися організацією музею. Ми планували відкрити його до 50-річчя утворення СРСР.

– Яким був День відкриття музею?

– Трапилося це 22 грудня 1972 року. День ознаменувався великим святом, на яке усі з нетерпінням чекали, особливо ветерани – перший ректор Я. С. Блудов, академік М. П. Барабашов та й інші провідні вчені дуже раділи цій події, багато експонатів передали до музею.

– Якими вони були, перші експонати музею?

– Ми зібрали дуже багато цікавих експонатів, дещо придумали самі. Наприклад, випросили стіл ректорів із кабінету І. М. Буланкіна (ред. цей стіл і досі можна побачити в нашому музеї). З фізичного факультету нам передали прилади, які зберігалися ще з ХІХ століття. Родина М. П. Барабашова передала нам величезний глобус протилежного боку Місяця. Ми назбирали стільки матеріалу, що розмістити все виявилося неможливо. Тому випрохали спеціальну кімнату для зберігання фондів. Перша експозиція будувалася так: від початку виникнення університету через Революцію та роки довоєнних п’ятирічок до розділу, присвяченого Великій Вітчизняній війні (з натхненням ми його розробляли), і до розділу «Університет сьогодні». Після урочистого відкриття багато хто із університетських без наших прохань приносив цінні речі, документи і передавав їх до музею.

– Хто стояв поряд із Вами і допомагав у цій нелегкій справі?

– Діяльність по створенню Музею історії потребувала величезної кількості технічної роботи, клопіткого збору матеріалів. Тому працювала велика дружня команда. Охочих допомогти нам було чимало. Дуже активними виявилися історики, брали участь геологи і географи, математики і філологи. Викладачі і студенти, зокрема, І. Суворова, Л. Євтушенко, В. Сербулова, Т. Сметаніна, Л. Соколік, О. Уваров, В. Бізюк, А. Гаврілей, Л. Левицька… А також університетський художник Саша Равілко, фотограф Женя Симoновський.

– Чи виникали труднощі при організації і якими вони були?

– А як без них! Спочатку не було приміщення. Музей розташувався на другому поверсі, там, де раніше була художня рада у 12 корпусі. Потім виникли проблеми з розміщенням експонатів, адже історія величезна, матеріалів також багацько. Ми не помістилися у кімнаті і навіть зайняли весь коридор другого поверху. І сьогодні, коли музей у приміщенні утричі більшому, у фондах залишається чимало матеріалів.

– Ваші побажання та привітання рідному Музею?

– Звичайно ж, процвітання моїй alma mater і моєму музею. Від того, як працюватимуть університет і музей, багато в чому залежить і розвиток освіти у Харкові. Позаяк, це стрижень, це фундамент, це корінь освіти. Тому університет завжди повинен бути попереду й задавати тон усім іншим навчальним закладам Харкова.


Розмовляла Т. ВАСИЛЕЦЬ, наш кор.