Чуття єдиної родини

Чуття єдиної родини

Проф. К. А. НЄМЕЦЬ, декан геолого-географічного факультету: «До університету я прийшов у 1965 році. Вдячний йому за те, чого я досяг, – і за професорське звання, і за науковий ступінь доктора географічних наук, і за улоюблену роботу. Прекрасний колектив: високоосвічені колеги, цікаві студенти – це все формує особливу атмосферу, атмосферу відчуття єдиної сім'ї. Каразінський університет відрізняється від усіх інших внз своїми класичними, потужними традиціями. Одна з них – поважне ставлення до студентів».
Доц. А. А. ЗАВГОРОДНІЙ, декан фізичного факультету: «Мені – звичайному провінційному хлопчиську з маленького містечка Сміла Черкаської області Харківський університет дав путівку в життя – спеціальність, роботу і навіть сім'ю. Адже саме в стінах університету я познайомився зі своєю дружиною Ніною Миколаївною, випускницею механіко-математичного факультету. Життя наших дітей також пов'язані з університетом, і в нашій сім'ї представлено багато різних спеціальностей: Оля – біолог, Настя – медик, Антон – економіст. І я не уявляю іншої освіти для своїх онуків, окрім Каразінської».
М. О. ІВАНОВА, заступник декана з виховної роботи механіко-математичного факультету: «Неможливо любити за щось. За що ми любимо близьких людей?! За очі? За розум? Так не буває! Любов – це щось неосяжне, внутрішнє. Університет для мене – це жива істота. Вперше я потрапила до нього у п’ять рочків: мій дядя – студент катав мене ліфтом. Я любила день, коли він отримував стипендію… А згодом я й сама стала студенткою Каразінського університету. Люблю все в університеті, хто і що мене оточує: людей, що тут працюють, студентів, кожен з яких – особливий, люблю велич університетського головного корпусу, до якого неможливо звикнути. Неживий матеріал цієї споруди оживає для тих, хто причетний до університетського життя. Коли я приходжу раніше на роботу, я навіть стін університету торкаюсь».
Проф. М. М. ГОРОБЕЦЬ, завідуючий кафедрою прикладної електродинаміки: «Я в університеті зі студентської лави. Усіма досягненнями і в науці, і в особистому плані, я зобов’язаний йому. Також я зобов’язаний сьогоднішнім студентам молодістю своєї душі. Маю надію, що нинішнє покоління ще себе визначально виявить. Університету до ювілею дарую свої понад 700 наукових публікацій. Щасливий, що можу трудитись тут».
Проф. Ю. М. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету: «Університет дає мені можливість залишатись завжди молодим, тому що я весь час серед молоді. Тут я знайшов можливість самореалізації. Тут я знайшов друзів, прекрасних колег, зрештою, свою дружину».
Доц. І. В. ВЕНЕДИКТОВА, завідуюча кафедрою цивільно-правових дисциплін: «Це моя аlma мater. Вона дає путівку в життя молодим талантам».
С. Г. ЯНОВСЬКА, заступник декана з виховної роботи факультету психології: «Для мене університет – це життя. А від життя потрібно отримувати задоволення. В університеті я отримую задоволення, розкриваючи себе, реалізовуючись як особистість, даючи студентам знання».
Доц. К. В. ВОВК, заступник декана з наукової роботи медичного факультету: «Харківський університет - перший вищий навчальний заклад в Україні. Адже трьома Нобелівськими лауреатами похвастатися може не кожен. Тут дають справді повноцінну освіту. І наші випускники цінуються у всьому світі».
Юлія МІРОШНІЧЕНКО, п’яткурсниця економічного факультету, перша «віце-міс Університет» 2007 р.: «Я люблю університет за той рівень освіти, який він дає. І за людей, яких я тут зустріла».
В. В. ФЕДОРЕНКО, заступник декана з виховної роботи факультету комп’ютерних наук: «Я закінчила Харківський університет, зараз тут працюю. Більша половина мого життя пов’язана з університетом. І я просто не можу його не любити!»
Марина МАЛАХОВА, п’ятикурсниця факультету комп’ютерних наук, голова СНТ факультету: «Тут я знайшла друзів, реалізувалася як особистість. Знайшла мету в житті – тепер я точно знаю, ким я хочу стати».
Проф. І. І. МОСКОВКІНА, завідуюча кафедри історії російської літератури: «Як можна ставитись до університету, в стінах якого працюєш вже 36 років?! А якщо із студентськими роками, то 41 рік я в Харківському університеті. Коли б мені тут було погано, я б втекла звідси».
Євген РЕДЬКО, третьокурсник філологічного факультету, стипендіат іменної стипендії Президента України: «Люблю університет за можливість отримати якісну освіту, за перспективи наукового розвитку, науково-дослідної роботи».
Проф. М. М. ВОРОНОВ, завідуючий кафедрою конституційного, муніципального і міжнародного права: «Демократичні традиції, неповторна творча атмосфера - все мені тут імпонує. Подобаються особливі стосунки між студентами, викладачами, керівництвом».
Проф. С. М. ШУЛЬГА, декан радіофізичного факультету: «Університет для мене – мій дім, де я проводжу більшу частину свого життя. Університет дає мені можливість спілкуватись з дуже розумними та ерудованими людьми. А цікаве спілкування – це життя! Університет імені В. Н. Каразіна – один з основних культурних та наукових центрів в Харкові та Україні. Багато вузів зі статусом «університет», але тільки наш – єдиний, неповторний та перший!»
Доц. О. М. КАЛУГІН, декан хімічного факультету: «В першу чергу, університет дав мені «перепустку в життя». Саме тут я отримав одну з кращих в СРСР хімічних освіт. Тут я захистив кандидатську дисертацію, став викладачем, науковцем, деканом. Університет дозволив мені реалізувати свої юнацькі мрії – зайнятися улюбленою справою – хімією».
Доц. А. О. ЗВЯГІНЦЕВ, завідуючий кафедрою фізики надвисоких частот: «Люблю університет за відкритість у стосунках з викладачами, зі студентами. Люблю за довіру, демократичність, професіоналізм. Наш університет допоміг мені вірно визначитися з вибором професії, отримати знання та сформувати світогляд. Мені подобається, що я маю можливість передавати знання іншому поколінню».
Доц. М. З. БЕРДУТА, заступник декана історичного факультету з навчальної роботи: «Я люблю університет за його прекрасні традиції, за кмітливих студентів, високий науковий потенціал, людяність у стосунках між співробітниками і керівництвом. За те, що є можливість самореалізуватися, за прекрасну бібліотеку. За те, що саме тут я знайшов багато вірних друзів та однодумців. За те, що університет сформував мене як викладача та науковця. Я не уявляю власного життя без університету».
В. В. МАРТИНЕНКО, заступник декана біологічного факультету з навчальної роботи: «Ось уже 35 років як я в університеті. Це моє життя. Університет дає мені можливість займатися улюбленою справою. Я маю змогу спілкуватися із студентами, колегами. Університет визначив мій життєвий шлях. Я ніколи не шкодувала про те, що залишилася працювати саме тут».
Є. ЗАХАРЧЕНКО, активіст студради історичного факультету: «Університет – частина мого життя, я проводжу тут близько 10 годин на добу. Тут я здобуваю улюблену професію, тут реалізовуюся як особистість, знаходжу друзів та однодумців».
О. ПОСТУПНА, голова контрольно-ревізійної колегії СНТ університету, випускниця хімічного факультету: «Університет дає нам знання, кожен бере їх стільки, скільки хоче взяти. Університет дає нам унікальну можливість знаходити друзів та однодумців».
Д. БОРОВИК, голова профбюро хімічного факультету, редактор факультетської газети: «Університет навчає організовувати себе та раціонально розпоряджатися своїм часом».
О. САВЧЕНКО, голова СНТ біологічного факультету: «Я в університеті з дев»ятого класу. У мене є можливість отримати класичну, тобто універсальну освіту. Я пишаюся тим, що навчаюся в кращому вузі в Україні».
О. В. ШЕХОВЦОВ, заступник декана з навчальної роботи фізичного факультету: «Для мене Університет – це традиції, що збереглися, існують і передаються від покоління до покоління. Це та нитка Аріадни, що поєднує минуле, теперішнє і майбутнє. Це наукові школи, що існують і розвиваються. Це особливі люди в особливій атмосфері. Не зважаючи ні на які зовнішні зміни, він залишається оазисом, де на традиційно високому рівні підтримуються наука, культура та мораль. Сьогодні ми чуємо заклики інтегруватися в Європу. А я, щоранку, переступаючи поріг університету, переконаний, що опиняюся в одному з найкращих європейських ВУЗів. Моє життя все в університеті: біля станції метро «Університет» я познайомився зі своєю дружиною, університет дав мені можливість реалізувати свої здібності, служити людям. У передмістях Парижу є Міжнародне бюро мір та вагів, де зберігаються еталони метру та кілограму. Так ось для мене Харківський університет – це еталон у галузі вищої освіти».
І. ЛЄВАНДОВСЬКИЙ, четвертокурсник фізичного факультету, стипендіат стипендії Президента України: «Університет дає шанс реалізувати власні здібності, тут прекрасний викладацький колектив, цікаві люди, з якими ти щодня спілкуєшся».
К. ДОНЧЕНКО, четвертокурсниця механіко-математичного факультету, голова студради факультету: «Особливо люблю Дні мехмату. А ще у цих стінах розширюю свій кругозір, просто спілкуюсь зі студентами, адже велика кількість цілком різних факультетів створює широкий спектр інтересів».
А. ІВАШИНА, третьокурсниця геолого-географічного факультету: «Я люблю університет за численні виставки та конкурси, які у ньому проводяться – це сприяє культурному розвитку».
Проф. В. І. СІДОРОВ, декан факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу: «Університет – це невід’ємна частина мого життя. Я не уявляю свого життя без альма матер, адже ми всі, співробітники, студенти – одна велика дружня родина. Що стосується особисто мене, то я пов'язаний із університетом ще з 1980 року. Спочатку закінчив аспірантуру в Каразінському, а потім залишився тут і продовжив займатися наукою…»
Проф. К. Е. НЕМЧЕНКО, декан фізико-енергетичного факультету: «Усе моє життя пов’язане з нашим університетом, усі мої досягнення – результат навчання, а потім й роботи в альма матер. Я не раз отримував вигідні пропозиції щодо роботи з-за кордону, але жодного разу в мене не виникло бажання змінити університет. І син мій тут навчається.»
Проф. І. В. КАРПЕНКО, декан філософського факультету: «Університет дав мені можливість 30 років займатися улюбленою справою в оточенні прекрасних людей, викладачів, співробітників, студентів… Університет – це моя гордість!»
К. ДЕРГАЧЕНКО, першокурсник радіофізичного факультету: «Моя сторінка в історії університету тільки-но почалася. Але я вже полюбив наш заклад за прекрасних викладачів-професіоналів, за ставлення до кожного студента, як до унікальної особистості. Дуже сподобалися Музей історії університету, Музей природи…»
О. ЛУЦАК, третьокурсниця факультету МЕО і ТБ, голова профбюро: «Для мене університет став рідною домівкою, а сама я родом із Вінницької області. Люблю альма матер за людей, які тут працюють, за тих, хто мене кожен день оточує в гуртожитку. У мене багато планів, пов’язаних тільки з університетом: для душі займатися громадською діяльністю, мрію про аспірантуру, про викладацьку роботу… УНІВЕРСИТЕТ назавжди залишиться в моїй пам’яті і, найголовніше, у моєму серці…»
Д. ПУЕРТАС, п’ятикурсниця факультету психології, заступник голови СНТ з інформаційної роботи: «Я люблю університет за його столітні традиції, які дають силу і впевненість у собі на сьогоднішній день. В університеті можна реалізуватися не тільки в навчанні, але і у творчості, і в науці».

Слухали розповіді про альма матер наші кореспонденти
Т. ВАСИЛЕЦЬ, В. ЖЕДЕНКО, О. КОСТІНА,
А. КУТАС, М. ШАЛІМОВА, А. ЧАЛА