Полудень віку

50 років Храму науки

ВІД РЕДАКЦІЇ. Університет – серце нашого міста – розкинув свої крила на найбільшій в Європі площі в понад 11 га. Він щодня вітає тисячі студентів. А ми радіємо та захоплюємося своїм могутнім білокрилим птахом. 2013 року університетська спільнота відзначатимеє ювілей переселення… Півстоліття тому, 1 вересня 1963 р., Харківський університет увійшов у нове приміщення. Відкриваємо нову рубрику.

Головна будівля сучасного університету була зведена в 1929 р. архітекторами С. Серафимовим і М. Зандберг-Серафимовою для проектних і будівельних організацій. Таку назву і носила: Будинок проектів. Автори, один з яких був творцем Держпрому, спроектували будівлю в тому ж стилі: ступінчасті об’єми, наростаючі від країв до центру, підводили до 14-поверхової вежі у вигляді потужної пластини. У 50-ті рр. будівля була капітально реконструйована: добудували крила, переходи між ними і баштову частину, облицювали фасади керамічною плиткою. На початку будівлю планували прикрасити модним тоді шпилем. Але після смерті Й. В. Сталіна такі «надмірності» впали в немилість і шпиль так і не побудували.

У лютому 1953 р. був затверджений технічний проект будівлі нового університету, що мав розміститися у старому Будинку проектів. На той час Будинок проектів – це напівзруйнована після війни будівля, у якій були знищені всі перекриття, що у свій час були зроблені з дерева, крім того, крило будівлі, що розташовується біля зоопарку було взагалі знищене. Рішення про те, що університет погоджується власними силами реконструювати нову будівлю, прийняв ректор академік проф. І. М. БУЛАНКІН.

Доцент Наталія Іванівна БУЛАНКІНА, дочка Івана Миколайовича, згадує: «Робота з відновлення університету була дуже складною, у ній брали участь буквально всі, до самого ректора – батька. Пам’ятаю, як він приходив додому, виснажений працею на будівництві університету, але він знав, для чого він це робить, він розумів, що це робота на далеку перспективу багатьох поколінь…»

Навесні 1953 року Трест Харківвузбуд Міністерства культури СРСР приступив до основних будівельних робіт. Протягом літа будівельники виконали значну роботу з відновлення корпусу № 12 від Держпрому (тут планувався гуртожиток), спорудження трансформаторної підстанції, котельно-бойлерної, із встановлення міжвіконних стовпчиків в корпусі № 1а (учбові аудиторії фізико-математичного факультету), вирито котлован під корпус № 8 (актовий зал). Але згідно з документацією, до цього часу будівельники мали закінчити більшу частину запланованих робіт, ніж вони встигли. Серед причин повільної роботи відзначали недостатнє фінансування будівництва, а також погану організацію процесу з боку головного автора проекту – архітектора товариша Костенко.

Робота над корпусом тривала. Передчасно помер Іван Миколайович Буланкін. Новообраним ректором став проф. В. Ф. ЛАВРУШИН. Дружина Володимира Федоровича Тетяна Трохимівна ЛАВРУШИНА згадує: «Пам’ятаю, що, як тільки Володя отримав цю високу посаду, він просто потонув у тій будівельній роботі, яка ще залишалася в університеті. Він як раз займався переїздом хімічного факультету. Роботи ще залишалося багато, фінансування, як завжди, бракувало, робочих рук також. Але так хотілося встигнути до загаданого терміну. Вся ця складна робота робилася разом із великим бажанням та ентузіазмом, вірою в краще, в щасливіше життя. Я добре пам’ятаю день відкриття, це було таке щастя, я не можу вам передати».

І ось у 1963 році нову будівлю університету здали в експлуатацію: споруджено та здано було 61000 метрів квадратних, загальна площа становила 336000.

Газета «Харківський університет» за 7 вересня 1963 року № 49-51 (1180-1182) надрукувала статтю про відкриття нового корпусу університету, а також промову ректора до цієї урочистої події.

Ректор університету В. Ф. ЛАВРУШИН 7 вересня 1963 року: «сьогодні у нас радісне, велике свято. Нарешті, вступає до ладу чудовий будинок і справжній храм науки – наш новий університет. Ми довго чекали того дня, коли добудують останні чотири корпуси велетня. І ось, центральна частина університету збудована, облицьована, пофарбована, вичищена, вимита. Тут нам належить жити і працювати, вчитися і творити».

У той самий день відкриття відбулося урочисте засідання Вченої ради університету, під час якого університетські колективи співали, танцювали і всіляко раділи такому успішному завершенню грандіозного будівництва. Тоді ж і навели цифри, які свідчили про неабиякий розвиток альма матер у зв’язку з переселенням: якщо у 1956 році кількість студентів складала 6763, то у 1963 – 10794, викладачів працювало 344. А у 1963 – вже 579, збільшився аудиторний фонд з 18136 метрів квадратних до 39017, зросла кількість кафедр з 63 до 72.

Сьогодні будівля університету постійно змінюється, у ній то тут, то там проводять ремонтні роботи, а нещодавно вся будівельна робота університету була перемкнута на відновлення нового корпусу – Північного, який, як колись і головний корпус, вже став новим кроком у розвитку нашої альма матер!

А. ЧАЛА, наш спецкор.