Наш улюблений фізико-технічний!

Друк

Золотий ювілей!

Наш улюблений фізико-технічний!

Готуйтеся вдягати яскраві футболки з логотипом фізико-технічного та чіпляти на них значки з аналогічним зображенням, адже 21 листопада 2012 року факультет відзначить свій 50-й День народження. Викладачі та студенти завзято планують святкування, оформлюють альбом з фотографіями випускників та копіями раритетних документів…

Історія факультету нараховує безліч визначних імен, винаходів світового значення і просто насичених студентських років. Серед випускників-ядерників близько тисячі докторів і кандидатів наук, двадцять вісім академіків і членів-кореспондентів, два Герої Соціалістичної праці, Герой України, 80 осіб стали лауреатами Ленінської премії, Державної СРСР та України, академічних премій ім. К. Д. Синельникова, М. М. Боголюбова, М. М. Крилова та ін. Факультет сьогодні складається з чотирьох кафедр, на яких працюють близько вісімдесяти науковців. Серед них вісім академіків та членів-кореспондентів НАН України; одинадцять лауреатів академічних та державних премій у галузі науки і техніки; тридцять шість професорів-докторів наук, тридцять сім доцентів-кандидатів наук.

…1962 рік. Офіційний рік заснування фізико-технічного, коли був підписаний наказ про його створення. Але справжні фізтехівці знають, що все почалося набагато раніше. Проректор університету, академік НАНУ, професор Микола Олексійович АЗАРЄНКОВ розповідає: «1928 року до Харкова приїхала делегація молодих амбітних учених із Ленінграда, яка і склала основу наукового колективу — Українського фізико-технічного інституту. Вони привезли і фізтехівську систему освіти. А в 1946 р. вийшла постанова Ради народних комісарів СРСР «Про підготовку інженерів-фізиків та спеціалістів з фізики атомного ядра та радіохімії». Згідно з нею навчати юних вчених мали Московський, Ленінградський університети, Московський фізико-технічний, Московський хіміко-фізичний інститути та Харківський державний університет. Спочатку було створено ядерне відділення при фізико-математичному факультеті Харківського університету, з якого виріс фізико-технічний факультет. Його фундатором слід вважати директора УФТІ академіка Кирила Дмитровича Синельникова та його заступника академіка Антона Карловича Вальтера. Вони узгоджували всі дії з міністерством, ректоратом університету, із Вченою Радою. Заключний етап — 21 листопада 1962 р., коли вийшов наказ про створення фізико-технічного».

Його заснування стало знаковою подією для цілої галузі — української фізичної науки. Загалом, факультет запросто можна назвати секретною військовою частиною. Чому? Бо на нього спочатку приймали тільки хлопців із «залізними нервами і стальними м’язами», тобто стовідсотково профпридатних науковців-ядерників. Полковник Михайло Миколайович Макаров, один із колишніх заступників декана з виховної роботи, так казав своїм вихованцям: «Я не знаю, чи зроблять з вас ці професори науковців, але я з вас чоловіків точно зроблю». Фізико-технічний тривалий час називався чоловічим «монастирем», — зізнаються аспіранти.

Василь Тимофійович ГРИЦИНА, перший завідувач кафедри загальної та прикладної фізики згадує: «Фізтех починався з інтелектуальних «вершків» наукового світу Радянського Союзу — студентів з Москви, Ленінграда, Далекого Сходу, з усіх регіонів великої держави. Вони і формували атмосферу творчості та працелюбства — «фізтехівський дух». Майбутні науковці могли навчатись на відділенні, закінчивши три курси свого вищого навчального закладу. Керівництво відбирало кращих. Мета існування відділення була одна — створення атомної зброї. Тут проводились тільки прикладні та фундаментальні дослідження, які сприяли розробкам атомної зброї».

Фізтехівця у всі часи було легко вирізнити з-поміж інших. На факультеті жартували, що в головному корпусі їх студент обов’язково буде у верхньому одязі, шапці та кучкуватиметься з такими ж тепло вдягненими однолітками на третьому поверсі. Адже в головному корпусі фізтехівці тільки отримували стипендію, а в інший час були в П’ятихатках», — посміхається аспірант Антон МОСКВИТІН.

…До редакції газети заходить аспірант Ілля МИСЮРА. А ми йому відразу ж запитання:

— Ілюшо, охарактеризуй «типового» студента свого факультету.

— Фізтехівець — це людина, яка постійно думає, зважує, аналізує, критично ставиться до своїх результатів. А фізико-технічний дає універсальну освіту, яка, перш за все, навчає думати. Фізтехівець може займатись чим завгодно: у нас є лікарі і філософи, музикознавці і бізнесмени, політики, юристи… Якщо ти склав Бережному квантову механіку, то можеш вивчити все, що завгодно. Ось наприклад, Олександр Семенович Філоненко, доцент філософського факультету, випускник фізико-технічного, мав намір серйозно займатися фізикою, але йому до рук потрапила «Структура наукових революцій» і він зрозумів, що його місце у філософії.

А я тихенько заздрю «польоту думки» на фізико-технічному! Наприклад, їхня стінгазета «Електрон» — справжній витвір студентського мистецтва. Вона існувала за часів перебудови спочатку як засіб похвалитися зібраним урожаєм та поганьбити найгіршу кімнату гуртожитку, а потім перетворилася на збірку шаржів, жартів та цікавих історій героїчного і невтомного агента Васі 006.

Звичайно, щоб створити щось нове, потрібне ще натхнення, підтримка та внутрішня свобода. «Університет — це кузня не тільки гарних спеціалістів, а й вільнодумців. Тут зберігається свобода мислення, дій, можливостей. Студенти університету можуть брати участь в наукових дослідженнях ще під час навчання, вони логічно мислять, фундаментально підходять до вивчення певного явища», — підтверджує доц. В. Т. Грицина.

…Першим деканом фізико-технічного став Ілля Іванович ЗАЛЮБОВСЬКИЙ — тоді молодий кандидат наук, учень Антона Карловича Вальтера. Проте вже в 1963 його відрядили до Єгипту, і він залишив обов’язки декана. Ось уже 46 років Ілля Іванович — проректор з науки: «Підготовка наукових співробітників за останнє десятиріччя сильно змінилась. За часів Радянського Союзу наукова кар’єра була дуже престижною. Але зміни у світосприйнятті суспільства вплинули на зниження авторитету науковців. Усі хочуть іти в комерцію. Навчання на факультетах іноземних мов, філологічному, економічному сьогодні дозволяє знайти більш-менш престижну роботу. Престиж наукових співробітниках знизився. Але так не повинно тривати довго. Фізико-технічному інституту потрібні кадри, а їх може готувати тільки фізико-технічний факультет».

Так і є насправді: на факультет приходять все нові і нові талановиті студенти. У 2011 р. на фізико-технічний вступив переможець міжнародної олімпіади з фізики Дмитро Рубанов. Перший рік навчання закінчився, і хлопець задоволений своїм вибором: «Тут дають гарну освіту. На факультеті працюють люди, яким цікаво викладати, спілкуватися зі студентами, а не просто читати лекції. Але навчатись тут нелегко. Після першого семестру п'ятеро одногруників пішли. Та якщо є бажання, базові знання зі школи, то всьому навчитеся».

…Другим очільником факультету був Георгій Анатолійович МІЛЮТІН. 16 років він тримав фізико-технічний на своїх плечах. На цей період припали переїзд до П'ятихаток, відкриття гуртожитку, їдальні, перенесення лабораторій. Харківський фізико-технічний інститут передав університету безкоштовно обладнання. Василь Тимофійович Грицина бачив усе це на власні очі: «В 69 році корпус був не повністю побудований, тільки три поверхи зверху, але ми почали навчання, вирішили заснувати спільну кафедру для читання загальних курсів — кафедру загальної прикладної фізики, що існує досі. Я отримав 16 кімнат. Увесь третій поверх був порожній. Протягом трьох років ми їх заповнили за рахунок госпдоговорів: військові давали замовлення на проведення різних наукових досліджень і платили божевільні гроші. Зарплатня була чисто номінальна, все йшло на обладнання, матеріали. Так мені вдалося доволі швидко створити кафедру, яка працювала, долучити молодь».

— На кожній кафедрі працювали 2-3 постійних викладачі. Професійну підготовку здійснювали співробітники фізико-технічного інституту. Студенти легко вписуватися в колектив ХФТІ, засвоюючи принципи роботи ще за студентських років. Через деякий час була прийнята постанова про заборону обіймати більше за один керівний пост. Це викликало потребу організувати у себе підготовку кадрів або запрошувати працівників ХФТІ переходити на роботу до університету. Тоді на факультет прийшли визначні науковці: А. М. Кондратенко, В. І. Муратов, В. В. Чекін, Є. І. Луценко. Георгій Анатолійович заклав основи для майбутнього росту факультету, який став повноцінним, самодостатнім приблизно в середині 70-х років, — розповідає академік М.О. Азарєнков.

Як шкода, що жодна газета чи книга не можуть вмістити усіх імен визначних науковців фізико-технічного факультету Каразінського! Адже вони були не тільки талановитими та працелюбними, кожен із них — цікава та неповторна особистість. Про них студенти досі складають легенди. Кілька з таких мені і розповіли. Володимир Григорович Зіма студентом не ходив на лекції з матаналізу. Цей час проводив у бібліотеці. Коли прийшов на іспит, складав його протягом кількох годин і склав на «відмінно». За будь-якої погоди 1 березня Володимир Григорович удягав сандалі, навіть коли лежав сніг і було мокро. У приміщенні — холодно. Ручки не пишуть. А Володимир Григорович, як завжди, прийшов на лекцію у костюмі, розповідав дуже емоційно. Лунає дзвоник, викладач знімає піджак, а у нього — мокра спина! І це при такій холоднечі! А коли студент сідав відповідати, приготувавши відповідь на запитання білету, Володимир Григорович клав руку на папір і казав «А тепер без аркуша». За його долонею не було нічого видно. То якщо і спишеш, справі не зарадиш!

…Третім деканом було обрано Анатолія Митрофановича БЛІНКІНА. Потім — Володимира Івановича МУРАТОВА. За наступного декана Володимира Івановича ФАРЕНИКА були створені нові для факультету наукові структури, відновлено чисельність набору, розвинувся напрям вакуум-плазмових технологій, який існує до сьогоднішнього дня. Він разом із проф. А. М. Рожковим створив кафедру фізичних технологій, і повернувся на посаду завідуючого лабораторії. Далі — В. І. ЛАПШИН.

…В аспірантській кімнаті поруч із кабінетом В. Т. Грицини мене радо зустрічають чаєм, «концептуальним», як тут його називають, печивом та цікавими спогадами: «В цій кімнаті ще аспірантами працювали Микола Олексійович Азарєнков, Володимир Михайлович Куклін, Володимир Олександрович Гірка. Через кілька років сюди заїхали ми. Стара дошка нам видалася занадто зношеною, ми її зняли, а за нею на стіні — напис із числом і прізвищами тих, хто її розмістив на цій стіні». Отже, «фізтехівський дух» досі єднає покоління студентів. Тут без черг і записів можна запросто поспілкуватись з деканом та без попередження зайти на чайок. Дружня та творча атмосфера закарбовується на все життя.

Не лише Василь Тимофійович Грицина вважає подарунком долі свою роботу на факультеті. Всі, з ким ми спілкувалися, називали себе щасливими людьми, бо вийшли із фізтеху. І досвід здобути, і світ побачити вдалося аспірантові Олегу ШИШКІНУ: «Мені фізтех надав можливість побувати за кордоном. Працював у Німеччині, Іспанії, Італії, Швеції, Голландії, Японії. Повернувся, бо тематика моїх досліджень не знайшла спонсорів».

— То де найкраще місце для життя?

— Якщо хочеться жити швидким життям, обирайте Іспанію, Італію. Якщо хочете чіткий робочий день, абсолютний порядок, жодного гамору після 9 вечора, це Німеччина. Японія — для тих, хто вміє і любить працювати. Там я був у 1991 році.

На думку Іллі Мисюри, «шкода, що Україна не користується своїм науковим потенціалом». Шкода, звичайно, відпускати своїх вихованців за кордон, гарних спеціалістів, та й витрачаємо державні кошти на підготовку спеціалістів для Німеччини, Чехословаччини, Іспанії, Франції. Ілля Іванович Залюбовський пояснює таку ситуацію: «У нас у країні немає можливості задовольнити повною мірою потреби випускників. Рівень підготовки на фізико-технічному факультеті дуже високий, тому їх із задоволенням розбирають західні країни. Близько 5 років тому німці приїхали до нас і запропонували брати випускників на стажування, підготовку диплому, курсових. Їм буде користь, а нам — робочі руки. Ми погодились. Перша група поїхала. На жаль, з 21 повернулося лише троє. Молодій людині потрібне житло, потрібно сім'ю забезпечувати».

Сьомий декан — Микола Олексійович Азарєнков. За нього створили кафедру медичної фізики, а фізико-технічний разом із механіко-математичним факультетом взяли участь у створенні нового факультету — комп’ютерних наук: поділились із ними кадрами, обладнанням та площами. Був заснований інститут високих технологій, який об’єднав три факультети: комп’ютерних наук, фізико-енергетичний, фізтех. «Азарєнков Микола Олексійович — колишній викладач моєї кафедри, — продовжує В. Т. Грицина. — До середнього покоління можна віднести Ігоря Олександровича Гірку, Володимира Олександровича Гірку, його брата, професора, талановиту людину та ін. Є і зовсім юні науковці, котрі нещодавно закінчили університет та готові брати участь у навчанні студентів, можуть продовжити наукову справу».

…Ще під час побудови корпусу факультету у П’ятихатках біля тільки-но зведених стін прогулювався маленький хлопчик, а у 2005 році він же взявся за керівництво факультетом. Так, Ігор Олександрович ГІРКА — вихованець факультету, який працював і заступником декана, і проректором з навчально-виховної роботи, — одноліток фізико-технічного.

Ось ми й підійшли до нашого часу! Сьогодні студенти факультету не пропускають жодних конкурсів та олімпіад, часто повертаючись зі змагань із призовими місцями та нагородами. Команда «ФізТех-original» здобула перемогу на 9-му Всеукраїнському студентському турнірі фізиків у лютому 2011 року у КНУ імені Тараса Шевченка. Її капітан Ігор Вакульчик, стипендіат Харківського міського благодійного фонду Юрія Сапронова на 2011-2012 навчальний рік, нагороджений дипломом першого ступеня за найкращий результат в особистій першості та спеціальною відзнакою журі за найкращу доповідь. Члени команди третьокурсниця Настя Гаєва та другокурсник Олександр Літвінов вибороли другі місця в особистій першості. Розумні, талановиті та енергійні фізтехівці встигають не тільки успішно навчатись, а й займатися художньою самодіяльністю, брати участь у спортивних змаганнях. А сам фізико-технічний посідає одну з найвищих позицій за кількістю публікацій у виданнях високого рівня.

З 29 серпня по 2 вересня 2011 року в університеті відбувалася третя міжнародна конференція «Квантова електродинаміка і статистична фізика». А 2 листопада в Музеї історії університету відкрилась виставка «До 100-річчя від дня народження видатного фізика-теоретика, академіка, професора Харківського університету Олександра Ілліча Ахієзера». Присутні могли побачити навіть конспект лекцій О. І. Ахієзера 1940/1941 навчального року та книгу зі статичної електрики — його нагороду за успішне навчання в гімназії.

У квітні 2012 р. випускник факультету Костянтин Остріков був нагороджений премією «Будуємо майбутнє» на найбільшому в світі ярмарку освітлення та будівельно-технологічних послуг Light+Building у галузі нанофізики. Це «найсвіжіше» досягнення фізтеху.

…Триває реформування факультету. Реорганізація жодним чином не заважатиме юним фізикам отримувати знання. Зміни відбудуться тільки у професорсько-викладацькому складі, оскільки він має відповідати кількості студентів. Відбудеться реструктуризація кафедр.

«Життєві успіхи і наукові досягнення співробітників, випускників і студентів ФТФ у нерозривному органічному поєднанні з дбайливим ставленням до традицій закладають підвалини подальшому поступу нашого факультету», — підбиває підсумки декан фізико-технічного факультету Ігор Олександрович Гірка. За 50 років він підготував тисячі спеціалістів, випустив безліч монографій, навчальних посібників, підручників і не збирається зупинятись на досягнутому. Залишається тільки побажати йому набирати ще більших обертів, а ми і надалі радітимемо успіхам фізтехівців.

С. ШКУРАЙ.