Я бажаю вам!

 

До всесвітнього успіху

Наукова робота Богдана ДЕРЕКИ, студента-хіміка, завоювала третє місце у фінальному етапі Всеукраїнського конкурсу студентських робіт в галузі «хімічні науки». Сам переможець не зміг бути присутнім у Донецьку, бо саме в цей час у Нідерландах брав участь у науковій конференції з водних технологій.

– Богдане, як була обрана тема твоєї наукової праці?

– Визначення іонів ртуті як одних з найбільш небезпечних забруднювачів навколишнього середовища і води є однією з пріоритетних задач сучасної аналітичної хімії. Важливу роль відіграло і те, що наша група виграла міжнародний грант на проведення цих досліджень спільно із Ізраїльською групою в Університеті Бен-Гуріона в Ізраїлі. Отож, під конкретну мету було цілком конкретне фінансування.

– З якими труднощами ти зустрівся при розробці даної теми?

– Це такий собі творчий пошук, випробування різних методик дослідження. Це не труднощі. Це нормальний процес пошуку. А труднощі – застаріла матеріальна база…

– Яку найбільшу винагороду ти отримав за свої старанні пошуки?

– Перш за все, задоволення від успішних досліджень, поїздки на різні конференції, спілкування з різними цікавими людьми… Якщо ви маєте на увазі матеріальні цінності, то були грамоти, дипломи, стипендії… Але вони не самоціль.

– Твій основний секрет?

– Пекельна праця…

Вікторія БЄЛЯВСЬКА,  другокурсниця відділення журналістики.

 

«Чим більше трудишся, тим більше встигаєш…» – Світлана Миколаївна ТРУШ, випускниця історичного-2012, переможниця Всеукраїнської студентської олімпіади -2012.

Народилася 18 вересня 1990 р. у с. Богуславка, Борівського району, Харківської області. Школу закінчила із золотою медаллю. Стимулами до відмінних занять в Університеті були амбіції. Вони  штовхали до самореалізації. Вона завжди прагнула бути  кращою. Але не кращою від когось, а кращою від неї вчорашньої…

Світлана Миколаївна ТРУШ: «Насамперед, такою, як я є сьогодні, мене зробили університетські вчені. Для мене взірцем є науковий мій керівник –  Наумов Сергій Олександрович. В плані особистості-організатора – це декан нашого факультету Сергій Іванович Посохов. Як голова Студентського наукового товариства історичного факультету я багато співпрацювала із структурами адміністративними. Я бачила, наскільки це праця відповідальна і важка…

Каразінський  – один з кращих в Україні і у світі. Студентські роки стали для мене періодом подорослішання. На п’ятому курсі я почала займатися суспільною діяльністю і працювати вчителем історії в 7 класі 46-ї гімназії, а також репетитором з історії України. Відповідала за підготовку 65-ої Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Каразінські читання» з історичних наук, яка пройшла у квітні. А організувати конференцію набагато складніше, ніж просто брати в ній участь.

Мої студентські роки пройшли під гаслом бути відмінницею. Причому абсолютною. Перша сесія була важкою, адже ніхто з нас, на той час першокурсників, не знав що і як потрібно готувати. Все вчилось напам’ять. Навчання поглинало весь мій час. Відмінницею була з усіх предметів і жодної сесії не стратила.

– Що означає для тебе один день із свого життя, коли здобула перемогу?

– Останній рік навчання – це період в якому хочеться, щоб все вийшло, що задумувалося. Ті ж олімпіади… На 5 курсі я вирішила скрізь взяти реванші. В Миколаєві в мене друге призове місце (82 учасника), а в Харкові – одне з 10 гран-прі в номінації «Знавець джерелознавства та історіографії» (79 учасників).

Робочий день у студента університету повинен бути  дуже різпланований. Навчання, зараз – захист диплому,  діяльність в СНТ, робота, ще й потрібно знаходити вільний час для особистого життя. Вдається все поєднувати за простим правилом:  «Чим більше робиш, тим більше встигаєш».

– Що для тебе значить перемога?

– Це означає, що я досягла вищого рівня у своєму навчанні та у своїх знаннях. Це показник, яку ти освіту здобула. Я переконалась, що в Каразіна мені дали дуже гарну освіту».

– Скажи, будь ласка, найпершу причину чому потрібно добре навчатися, брати участь в олімпіадах?

– Будь-яка перемога стане вирішальним фактором у формуванні власної самооцінки. Це дозволить відчути себе не просто рядовим учасником навчального процесу, а його провідником. Гадаю, що для кожної людини є одним з головних відчуття, що ти став кращим у чомусь.

– Які твої плани на майбутнє?

– Вже близько року працюю в гімназії № 46 викладачем історії. Мрію про аспірантуру.

Розмовляла Юлія ПОПУДРЕНКО, другокурсниця відділення журналістики.

 

До мрії – подати рукою

Даша ГОЖА – випускниця відділення журналістики -2012. Її мрія ще з дитинства стати журналістом здійснилася. Відмінна студентка, постійний спеціальний кореспондент загально університетської газети «Харківський університет». Її принциповими журналістськими розслідуваннями зачитувався університетський загал. Дівчиною пишаються в рідній школі в селищі Шевченково, її відразу взяли на роботу до районної газети «Краєвид». Пишаються своєю донькою батьки – адже донечка подарувала їм не лише диплом Каразінського університету, а ще й прекрасну онучку Кіру…

Даша ГОЖА: «Моя мрія здійснилася, а вам, першокурсники-2012, бажаю наполегливо йти до своєї мрії. Це прекрасний шлях у стінах такого заслуженого 207-річного університету. Удачі!»

Аліна ОСИКА, другокурсниця відділення журналістики.

 

Мій університет буде мною пишатися!

Влітку цього року УНІВЕРСИТЕТ провів у самостійне плавання Президента академічного сенату, Голову Виконкому, студентського декана економічного факультету Богдана УЛЯКА. Душу і серце вкладав Богдан у розвиток студентського самоврядування  альма матер.

Богдан: «Студентські роки – найпрекрасніші миті нашого життя У мене вони були надзвичайно насиченими навчанням, подіями, приємними зустрічами і несподіванками. Я намагався насолоджуватися кожною секундою життя у цих прославлених стінах. Прагнув максимально прислужитися рідному університету. Я отримав значно більше у цих стінах, ніж очікував: мене вчили найкращі професіонали, мені надали найглибші знання, диплом найзаслуженішого університету держави. А мої наставники – найдорожчі для мене люди.

Я не зупинятимуся на досягнутому: вчитимуся, зростатиму, працюватиму на удосконалення самого себе і світу, що мене оточує. Мій УНІВЕРСИТЕТ ще буде пишатися мною!
Бажаю Вам, першокурсники-2012,  удачі на тому шляху, яку ми, випускники-2012, завершили.