Сковороді – 290!

Достойний приклад!

ВІД РЕДАКЦІЇ: У грудні 2012 року виповнюється 290 років від дня народження Григорія Савовича Сковороди, українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога, учні якого сприяли заснуванню нашого університету. Запрошуємо до розмови у новій рубриці!

Григорій Сковорода – філософ, який сам себе не вважав за такого. Його життєва стежка нелегка та звивиста. Він мандрував Україною, жив і навчався за кордоном: Будапешт, Братислава, Відень, Венеція, Флоренція, Рим... Працював викладачем поетики, класичних мов, «правил благонравія». Але весь час йому наче б чогось не вистачало, вільна душа втікала від світу. Сковорода думав, вірив, шукав...

Мислитель залишив нам, нащадкам, 14 діалогів, 5 трактатів, численні переклади, вірші, а також свої ідеї про дві матерії та «три світи», які більшість із нас пам’ятає ще зі школи. Та найголовніше те, що понад 200 років тому Сковорода осмислив проблеми людини, її самовизначення, аморальність світу. У наш шалений, бентежний час, коли часто головною ціллю людини є матеріальна нажива, не важливо яким шляхом здобута, цінності ці важливі особливо для молоді. Центральної темою  філософських пошуків Сковороди й було обґрунтування щастя людини. Її самовизначення – ось що має бути остаточною метою. «А що таке людина? Що б воно не було: чи діло, чи дія, чи слово – усе це марнота, якщо воно не отримало свого здійснення в самій людині», - писав Григорій Савович.

Пошук істинної людини в собі – це не тільки порада іншим, а й постійна робота над собою, невпинна боротьба зі спокусами світу.

Т. ЛІСНЯК.