Нам - 195!

Продовження. Поч. у № 17 за 2011 р., № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 за 2012 р. І знову повертаємось до ювілею загально університетської газети продовжуємо розпові-дати Вам про життя альма матер у 20 столітті на сторінках «Харківського університету».

В атаку йшли бійці хоробрі, щоб весни квітнули для нас

У підшивках університетської газети за 1965 рік, після випуска, присвяченого першотравневому святу, знаходимо аж два номери до Дня перемоги. Чому саме так - дізна-ємося від нашого редактора Олени Олександрівни: 1965 - перший рік, коли 9 травня офіційно оголосили вихідним днем і започаткували традицію його святкування. Тож, перед вами, шановні читачі, 20-річчя Великої перемоги, закарбоване на сторінках «Харків-ського університету»…

«Герої завжди в атаці», - промовляє до нас заголовок замітки, розташованої на першій сторінці праворуч від фотографії із зображенням святкового салюту на Червоній площі. Тут читаємо про викладачів, доцентів, професорів нашого університету, які ризикували власним життям заради Батьківщини. Знову зустрічаємо прізвище Д. А. Ушакова, про якого ми вже неодноразово писали. «А це ж він під розриви авіабомб і танкове гудін-ня перейшов через вогняний рубіж Дніпра. Це його Вітчизна відзначила Золотою Зіркою Героя». Коли розпочалися бойові дії, на фронт пішли також професори В. Ф. Лаврушин, В. І. Астахов (читайте про нього в № 9 за 2012 р.), О. О. Воскресенський, В. П. Макридін, В. І. Махинько, доценти В. М. Нікітін, П. Д. Оробінський, С. І. Проходський, Г. Д. Соболєв, П. Я. Корж.

Розворот починається словами «Воїнам-переможцям слава, слава, слава!» Ось замітка про Юрія Івановича Терехова, декана загальнонаукового факультету, який у свої 17 років пішов добровольцем на фронт. Про його заслуги на фронтах Великої Вітчизняної свідчать медалі «За оборону Ленінграда», «За перемогу над Німеччиною». Нагороди, омиті кров'ю та загартовані бойовим вогнем.

Нашу увагу привертає «Відважна радистка» - Фріда Ісааківна Кац. Коли першокурсниці геолого-географічного факультету Фріді запропонували стати радисткою, вона погодилась відразу. Розуміємо, що це не поодинокий випадок: на фронті жінки стояли пліч-о-пліч з чоловіками.  Також своїми спогадами про найтяжчі моменти війни діляться з читачами доценти Г. Соболєв, Л. Паргаманник, М. Богатов, М. Новаковський. Мінні поля, суцільний гуркіт багатьох гармат…

На останній сторінці центральне місце посідають уривки з листів В. І. Махинька, які він у свій час надсилав з фронту своїй родині. 25 вересня 1943 року: «Те, що пишуть газети, це незначна частина тих жахів, які чинять гітлерівці. …Населення говорить так: «Хіба в нього (у фашиста) бог є? Це ж звірі! Він, як нечистий, катує людей!» Зараз берег обробляють наші «катюші». Жарко на тому березі, незважаючи на осінній день». Сьогодні, 8 травня 2012 року, на вулиці жарко не від бойових снарядів, а від наших сонячних посмішок. Дякуємо вам, шановні ветерани, за подарований мир!

Минуло 67 років з того часу, як відгриміли останні постріли на полях кривавих битв. Для більшості людей Велика Вітчизняна війна - лише історія. Та населення всієї землі знову і знову вглядається в минуле, щоб ніколи більше війна не загрожувала життю людей.

…Мечту пронесите через года
И жизнью наполните.
Но о тех, кто уже не придет никогда,
Заклинаю  - помните!
Р. Рождественский.

Колонку ведуть М. КОСАТОВА, А. КАЛІНІНА.