Космос українського слова

Слово і краса рідної мови привели влітку 1953 р. Володимира Калашника, випускника Мануйлівської середньої школи, що на мальовничій Полтавщині, на відділення української мови та літератури Харківського державного університету. Народився і виріс у сім'ї педагога, де любили і шанували народну пісню, поезію Кобзаря, Рильського. І сьогоднішній ювіляр, який у 1958 р. з відзнакою закінчив університет, проніс через все життя закоханість у рідну мову та літературу
Сьогодні ім’я ювіляра, провідного вітчизняного філолога, широко відоме в Україні й поза її межами. Активний учасник численних міжнародних конференцій, конгресів, засідань проф. В.С. Калашник постійно перебуває у творчому науковому пошуку, щораз видаючи «на-гора» нові праці й радуючи колег проникливими і змістовними розвідками з питань стилістики, художньої мови, соціолінгвістики, лексикології, термінознавства. Особливо необхідно відзначити філологічні студії Володимира Семеновича, в яких послідовно, наполегливо й пристрасно обґрунтовується й відстоюється право української мови на вільний розвиток у всіх сферах суспільного життя незалежної України.
В.С.Калашник – Учитель з великої літери: тисячі студентів згадують його як прекрасного лектора, майстерного викладача, досвідченого педагога. Докторські та кандидатські дисертації, виконані під керівництвом професора, стали важливим надбанням сучасної української лінгвістики.
Слово для Володимира Семеновича – не лише предмет наукових рефлексій, а й джерело творчого натхнення, світ української думки талановитого лірика. Поезія ювіляра сповнена щемливої, бентежної задуми, вона торкає найтонші струни людської душі й глибини серця. Ювіляр – відмінник освіти України, заслужений професор Харківського університету, заслужений працівник освіти України. І по шляху, обраному Володимиром Семеновичем у далекій юності, він іде ним гордо, впевнено виконуючи свою високу життєву місію.
До ювілею проф. В.С.Калашника філологічний факультет видав дві прекрасних збірки праць. У своїй тематичній різноманітності ці праці складають маленьку частинку космосу українського слова, яким живе професор В.С. Калашник.

Проф. Ю. БЕЗХУТРИЙ, декан філологічного факультету,
Доц.М. ФІЛОН, завідувач кафедри української мови.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вашій увазі пропонуємо ліричний діалог про українську долю нашого Володимира Семеновича Калашника та І.Драча.
*   *   *
І. Драчеві
Десь плине річка невеличка
Поміж піщаних берегів.
А тут підземна електричка
Несе нас долі навздогін.

Є в інших і життя, і мрії,
Над ними – сонце без ножа.
А наше світить, та не гріє,
Бо вже перейдена межа.

Синіють десь волошки в полі –
Краплини неба на землі.
А ми між хмар шукаєм долі
На перебитому крилі.
Володимир Калашник
Зб. «Незгасимі світи», 2010

*   *   *

Семеновичу мій Калашнику,
Мій Володимире, мій брате,
Що ти напташив, друже-пташнику,
Усе я хочу відібрати:
Слова твої, такі збентежені,
Такі привільні й дуже чисті,
Думки твої, геть не обмежені,
Такі окрилені й імлисті,
Вірші твої, ніким не згашені,
Твої тривоги – все візьму я,
Такі пекучі і поважні:
Це й моя зброя й моя збруя!
Візьми й моє таке ж нескорене
Словечко й слово славословлене,
І посади до себе з коренем –
Нехай прийметься, дуже зболене!
Хай перебиті крила-вихори,
Та ще запас є у багажнику!
Та ще прийде нам! Нам ще вигорить!
То ж не здавайся, мій Калашнику!

11.11.2010
Іван Драч
Конча Озерна