Дрес-код в університеті. А яким він має бути?

Зовнішній вигляд студентів – питання для багатьох наболіле, і для мене, як кореспондента газети, зокрема. Ще на початку осені стала свідком неприємної ситуації. Тоді осіннє сонячне проміння ще не жаліло власного тепла для землі і на вулиці було дуже тепло, навіть спекотно. Зважаючи на температуру повітря, юнак прийшов до університету в шортах, футболці й літніх капцях! Далі головного входу йому потрапити не судилось. Прохід заступив охоронець. Він сперечався зі студентом, пояснював, що такий вигляд - це неповага до Альма Матер і, врешті-решт, відправив його перевдягатись…
…Споглядаю на зовнішній вигляд наших студентів. Ось у дівчат елегантні спідниці й блузи, класичні чорні брюки, які тонко підкреслюють стрункі дівочі ніжки, проти відвертих вирізів на кофтинках, коротесеньких спідничок та джинсів, що тримаються незрозуміло на чому. З хлопцями дещо простіше: невимушена чарівність костюмів, краваток й просто вдало поєднаних сорочок з брюками чи джинсами… Або ж мішкуваті спортивні штани. Носити їх більш підходить якимось невихованим школярам з училища, а не студентам класичного університету. Такою є моя позиція. А що з цього приводу думають інші хлопці та дівчата?
Ірина Статівка, група ЯЕ-31: «Щоб було все пристойно. Ніяких глибоких декольте, міні-спідниць. Можна одягатися стильно й красиво, але в той же час порядно… Щоб не було кольорів, які занадто впадають в око. Особисто я не люблю яскравих відтінків. В одязі віддаю перевагу практичності та якості».
Маріанна Позднякова, ЯФ-41: «Зовнішній вигляд – це особиста справа кожного. В рамках пристойності, звичайно. Одягати в університет спортивні або непристойні речі недостойно Храму науки. Для нас заняття в університеті – це робота, а на роботі завжди зважають на межі пристойності. Чи потрібна нам форма, абсолютно однакова для всіх? Не думаю: це відбирає у людини індивідуальність, адже кожен має право на самоствердження».
Юля Кухаренко, ЛУ-31: «Університетський дресс-код – непросте питання… Я не люблю ніяких обмежень в одязі. Речі мають бути не дуже яскравого кольору, щоб вони не розкривали непотрібних частин тіла. Гадаю, що більшість у нашому університеті дотримуються цих маленьких правил».
Олег Дяченко, ЛЖ-41: «У наш час хто як хоче, так і вдягається. Головне – щоб було зручно. Щодо стилю наших студенток… Це їх справа, якщо хочуть захворіти, нехай вдягають короткі спідниці. Напівоголені частини тіла не привертають моєї уваги. Я приходжу в університет вчитись. Хто за чим сюди приходить?»
В. С. Скритуцька, викладач факультету іноземних мов: «Якийсь дресс-код звичайно має бути… Наші студенти ходять більш-менш пристойно вдягнені. Багатьом подобається офісний вигляд, інші носять джинси. Головне, щоб було охайно. Наші першокурсники зазвичай самостійно надають перевагу брюкам, сорочкам, блузочкам. Щодо високих підборів та міні-спідниць – то це занадто. Якщо комусь подобається яскравий макіяж, то для університету його можна було б зробити м’якішим».
Минають роки, змінюються історичні епохи. Ми вже не вдягаємо однакову форму, обов’язкову для всіх студентів Імператорського університету… Нам надали право самостійно вирішувати, як вдягатися. Тож давайте виправдовувати довіру, користуватись винаходами та порадами Коко Шанель. Щоб не лише студентський квиток, а й наш зовнішній вигляд промовляли: «Я достойний студент класичного університету!»

А. КАЛІНІНА