Море блакиті

Тільки уявіть собі море і сині хвилі, пронизані сонячним промінням… Ні, це не океан, а лише весняний ліс, де ростуть проліски. Таку картину я спостерігаю щороку, коли приїжджаю навесні до села. Я їду автобусом і кожного разу з вікна бачу яскраві блакитні простори. Заходжу до лісу і, хоча ще прохолодно, скидаю взуття й босоніж, щоб не зачепити красу жодної квітки, обережно ступаю землею. Я ніби потрапляю в чарівну легенду. І вже не розумію, чи я йду по воді, чи це небо спустилося на землю і зараз летить до моїх ніг? І хочеться бігти далі і далі, аби ніколи не знайти кінця і краю цьому океану пролісків…

О. БАБЕНКО, випускниця 2008 р.