«Наука – вічна» - Леонід Феоктистович ЧОРНОГОР –
професор кафедри космічної радіофізики.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Займається дослідженням фізичних процесів у геокосмосі та їхніх екологічних наслідків. Нагороджений двома преміями Ради Міністрів СРСР (1983 р., 1987 р.), премією Державного комітету з вищої освіти СРСР "За кращу наукову роботу, яка виконана у вищих навчальних закладах країни" (1985 р.) і Державною премія УРСР в галузі науки і техніки (1989 р.), Заслужений професор Харківського університету. Автор та співавтор понад 700 праць, 18 навчальних посібників і монографії, брав участь у понад 500 міжнародних конференціях. Науці віддано 40 років життя.
– Леоніде Феоктистовичу, поясніть , будь ласка, практичне застосування Ваших досліджень.
–  Дослідження стосуються трьох екологічних аспектів. По-перше, кількість запусків ракет у космос зростає і зростатиме надалі: так на 2015 рік запланований початок колонізації Місяця США. Навіть коли ракета стартує в Північній Америці, вплив цього старту відчутний і над Харковом. Сьогодні ці старти нечасті, тому величина некритична й катастроф не викликає. Але вплив відчутний, наші прилади його фіксують. Коли почастішають старти, побільшає цей вплив, що призводитиме до різноманітних наслідків.
По-друге, на сьогоднішній день у космосі знаходиться більше шести тисяч великих уламків космічних апаратів, що накопичилися там за 54 роки космічної ери. Простір перевантажений космічним сміттям, ці уламки можуть стати небезпечними через можливість зіткнення з ними. По-третє, потужність радіосистем різноманітного значення зростає: всі хочуть зменшити перешкоди, а для цього треба збільшити потужність. Через це радіопростір сильно засмічений і виникає проблема радіофізичної сумісності засобів. Дослідженням саме цих трьох аспектів я і займаюся.
– Наука  для Вас - це?
– Наука – це моє основне заняття, хоча формально гроші я отримую за викладання. Проте саме науці я присвячую вечори, вихідні та відпустки.
– Леоніде Феоктистовичу, Ви і сьогодні  обрали би науку, як спосіб жититя?
– Так. Хоча останніх 20 років у нашій Україні її не цінують. Науку й викладання, адже молоде покоління – це наше майбутнє, наша зміна. А наука – вічна. Мої правнуки колись  дізнаються, що їхній пращурзаймався наукою. Відкриють мої книги, прочитають про них в Інтернеті. Адже сподіваюся, що не лише наука щось дала мені, а і я зробив свій внесок до неї.