Турне Ліни Костенко

Страсні слова вже відмовчали,
Ожити їм прийшла пора.
Провидиця кінця начала
На віче совісті збира.

Мов до цілющої криниці,
Йдемо на сповідь вічестріч.
Можливо, душі наодинці
Жахне безсонням глупа ніч.

А «самашедші» застороги
Стрясуть жагою днів нових
І хату скраю, край дороги,
На роздоріжжях світових.

В. Калашник.