Міс і Містер Університет-2010

Красиві і розумні –
саме таким, на думку багатьох дівчат, має бути ідеальний чоловік. «Харківський університет» вирішив поспілкуватися з цьогорічним містером університету Дмитром ФЕДОТОВИМ, третьокурсником факультету МЕВ і ТБ, щоби з'ясувати, наскільки він відповідає званню «героя роману» університетських дівчат.
– Дмитре, ви перемогли в конкурсі «Містер університету-2010». Що Ви відчули в той момент?
– Радість. Мій одногрупник і минулорічний містер Артем КОЛЕСНИК був членом журі і непогано мене підколов: він сказав мені, що виступив я непогано, номер усім сподобався, проте переміг зовсім інший хлопець. Я нормально відреагував на це, адже, як би банально це не звучало, головне не перемога, а участь. Аж ось я вийшов на сцену для оголошення результатів і почув, що перше місце журі віддало мені. Це стало для мене справжньою несподіванкою!
– Завдяки чому ти здобув перемогу?
– Я думаю, завдяки неординарності номера: танцями й піснями зараз важко когось здивувати, тому я підготував еквілібристичний номер із другом Дмитром ПРОКОПЕНКОМ, із яким ходжу на спортивну гімнастику. Еквілібристики як такої в Україні майже немає – саме на цьому ми й зробили наголос.
Але цієї б перемоги не було без підтримки мого факультету: уся команда, що на першому курсі ставила «Альма матер» підтримувала мене й на конкурсі «Містер університету», допомагала з репетиціями та постановкою номерів. Крім того, повболівати за мене прийшли мої друзі, моя група та викладачі моєї кафедри – кафедри МЕВ.
– Дмитре, творча діяльність – це дуже класно. А чи вистачає часу на навчання?
– Безумовно, я навчаюся на «відмінно», протягом трьох курсів заробив усього три четвірки. Прагну отримати червоний диплом і вступити до аспірантури.
– Може, ти ще й наукою займаєшся?
– Займаюся, я член СНТ, ми часто проводимо конференції та дебати з актуальних питань на нашому факультеті. Моя наукова діяльність лежить у сфері транскордонної співпраці України та Росії на прикладі регіону Харків – Білгород. На моєму рахунку чотири наукових статті, я виступав на конференції в Білгороді та регулярно беру участь у каразінських конференціях.
– Які ще захоплення маєш?
– Я займаюся танцями, акробатикою та спортивною гімнастикою. Крім того, я викладаю танці. Власне це захоплення з'явилося дуже давно, років у 13: до цього віку я займався дзюдо і вважав, що танці – лише для дівчаток. Якось моя мама та подруга дитинства примусили мене піти подивитися на тренування з хіп-хопу. Я просидів півгодини на лавці, а потім сам пішов танцювати. Маю численні нагороди з цього виду спорту, але найголовнішу з них здобув років у 15 – посів ІІ місце на чемпіонаті України. Зараз часто часу на танці, на жаль, не вистачає. Проте я виступаю на університетських заходах, це дозволяє підтримувати танцювальну форму.
– Дмитре, кого з викладачів ти можеш назвати власним наставником?
– Я беру потроху від усіх викладачів. Жодна лекція, жоден семінар не проходять для мене дарма. Я слухаю викладача і вбираю його досвід. Сильно вплинули на мене Н. А. КОЗАКОВА, С. А. КАСЬЯН, Р. С. КОВАЛЕНКО, Г. В. МІЛЮХА – і це далеко неповний список. Більшість викладачів кафедри МЕВ можуть опинитися в ньому. Хочу зазначити одне: каразінські викладачі запам'ятовуються значно краще, ніж викладачі інших ВНЗ.
– Чим узагалі є для тебе університет?
– Величезною кількістю можливостей, своєрідною енциклопедією життя та джерелом надзвичайно якісного спілкування, яке дає мені безцінний досвід. Першочергове в університеті – це не знання, а саме цей досвід.

А. Кутас, наш спецкор.