ВІД РЕДАКЦІЇ. Читайте нашу традиційну у лютому сторінку, яку готують слухачі підготовчих курсів з «Творчого конкурсу» - майбутні журналісти. Сьогодні вони- випускники-2011 знову розповідають Університету про його славних вихованців, своїх сьогоднішніх улюблених шкільних педагогів. Кращих з кращих, які зуміли і своїм учням прищепити любов до свого предмету. І до рідної альма матер.

Бондаренко Микола Валентинович –

мій найулюбленіший вчитель, учитель фізики. Улюблений вчитель не той, хто тебе раніше відпустить з уроку, а який зможе тебе зацікавити та подарувати любов і повагу до свого предмету. І до рідного університету.
Випускник Харківського університету 1995 р. На запитання: «Чому ви обрали саме фізичний факультет?» - відповідає: “Я завжди знав, що фізика це моє і що найбільше за все я хотів займатися саме нею!” Моїми викладачами були :Б. Г. Ємец, М.Г.Любарський, М.І.Чабанова, А. Ф. Сіренко, О.І.Безсмертний, О.М. Нитяга та інші талановиті педагоги університету. Але улюбленими я не називає нікого, бо всі вони єдині у своєму роді і всі - неповторні. Університет і викладачі допомогли мені закінчити навчання з червоним дипломом».
…Микола Валентинович постійно вчиться: бере участь у багатьох конференціях, різних наукових форумах, видає друковані зошити для лабораторних робіт з фізики, працює над собою. Пішов працювати до ХНВК № 169 вчителем фізики тому, що йому хотілося спілкуватися з молоддю, передавати свої знання наступним поколінням. Каже, що школа – це багатство різноманітного спілкування. А робота вчителя - гірська річка - різко завертає, а за рогом або краса, або пороги.
Ще раз підкреслюю: він наш найулюбленіший вчитель тому, що в нього найцікавіше проходять уроки. Я, наприклад, схильна до гуманітарних предметів, але з точних наук фізика найзрозуміліша, а все завдяки вчителю. Заходить до класу із приємною усмішкою. Розповідає матеріал, пояснюючи його так, що тебе це зацікавлює і тобі все зрозуміло. Коли маєш запитання, неодмінно на нього відповість і пояснить знову. Після кожної лекції ми дивимося відео-досліди, що стосуються нашої теми. Після уроків-лекцій, починаються уроки з вирішування задач за цією темою. Ти можеш користуватися формулами і за це він ніколи тебе не покарає. Але до моменту контрольної роботи всі формули повинні бути вивчені.
Є у Миколи Валентиновича декілька улюблених фраз; “фізика-святе” або “теорію корисно вчити!”. Він толерантний і справедливий. І може зробити тобі поблажку, але дуже строго аналізує відповіді на завдання.

Марія ПАЛАМАРЧУК, учениця ХНВК № 169,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

Вчитель життя

Хоча уроку не було - у класі було тихо. Не кожного дня можна почути таку історію від нашого суворого, але усіма любимого класного керівника - Чижевської Людмили Василівни. Розповідь була такою цікавою. Наш учитель біології уміє розповідати: «...У 8 класі ми були у Ленінграді, відвідали Всесвітній Інститут Рослинництва. Мабуть, тоді і з’явилась перша думка про біологію, точніше про генетику... Батьки ж воліли, щоб я вступала до медичного...
-Ніколи, Лізо, - звучить голос Людмили Василівни під час мого першого в житті інтерв»ю - не слухай чиїхось забаганок. Іди до своєї мети... 1967 рік, літо...Двічі забираю документи, спочатку з медичного, потім з Київського університету. До приймальної комісії на той час Університету імені Максима Горького, я потрапила у останній день подачі документів. Екзамени 16,17 і 18 липня, і ось я вже студентка за спеціальностю біохімія.
... Перша ії школа була у с. Красилівка Бахачського району, що дісталася за розподілом. Згадує Людмила Василівна той період свого життя з радістю, хоча умови були непрості. Але відчула вона, що саме вчителювання ії призначення. 1989 р. Чижевська Людмила Василівна - вчитель біології у 6 гімназії, і також старший завуч.
- Я прошла це випробовування владою і грошима.- звучить розповідь. – Та найулюбленіша робота - бути вчителем. За 21 рік праці у 6 гімназії вона цього літа випустить ще один незвичайний клас, особливий, 11-б, мій рідний клас.
Саме Людмила Василівна навчила мене бачити світ власними очима. Саме ії я можу назвати моїм вчителем життя.

Єлизавета ПЕРАЛЬТА, учениця 6-ої гімназії,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

 

Кращий педагог школи

Це Тесленко Оксана Валеріївна - директор Харківської ЗОШ № 104 і вчитель з української мови та літератури. Фундаментальну підготовку дав їй найстаріший класичний університет Слобожанщини імені В.Н Каразіна. Своїм головним учителем вважає Миколу Івановича Філона, доцента філологічного факультету. .
Успішно закінчила аспірантуру. Захистила кандидатську дисертацію. У 1994 р. приийшла працювати до школи. У 2000 р. стала директором. Молода, працьовита, амбіційна, почала йти вгору кар’єрними сходами. Її методика викладання: ґрунтовно та доступно подавати матеріал. Її уроки проходять активно, на них панує атмосфера творчості та знань. Найголовніша риса викладача - це вимогливість до своєї роботи.
… Я теж бажаю стати таким спеціалістом. “Людина живе, доки вона вчиться”- саме цей вислів асоціюється з моєю улюбленою вчителькою. Ви не дивуйтеся, коли побачите, як директор разом із своїми учнями гребе листя чи організовує суботник. А школа під її керівництвом весь час змінюється, постійно удосконалюється, модернізується.

Олеся ХМЕЛЬОВА, учениця школи № 104,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

 

Ніколи не забуду ...

У мене за одинадцять років навчання в ХЗОШ № 159 з'явилася улюблена вчителька- Тетяна Миколаївна Толмачева. Ми дуже любимо і поважаємо Тетяну Миколаївну, вона для нас не лише вчитель, але ще і друг. А це дуже важливо! Ви лише погляньте на фото, на її сяючу посмішку, в її виразні очі! І цього досить, щоб просто не зводячи з неї очей, слухати її з великою цікавістю. На уроках Тетяна Миколаївна завжди дуже цікаво!
Випускниця Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна 2003 р, магістр фізичних наук, професіонал своєї справи.
-Тетяно Миколаївно,коли Ви зрозуміли, що фізика - це ваше життя?
-У школі моєю улюбленою вчителькою була вчитель… фізики! Отож, вибір професії був визначений. І я знала, що буду вступати до Харківського університету - одного з найстаріших університетських закладів в Україні. Також це єдиний вуз в Україні, в якому навчалися і працювали три Нобелівських лауреата - біолог Ілля Мечников, економіст Саймон Кузнець, фізик Лев Ландау.
Слава про Харківський університет летить далеко за межі держави. Саме тому і я, учениця Тетяни Миколаївни, теж обираю Каразінський.

Христина АБУ ЛУХ, учениця школи № 159,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

Любити те, що викладаєш…

Видатний російський історик Василь Ключевський казав: «Щоб бути гарним вчителем, потрібно любити те, що викладаєш, й любити тих, кому викладаєш.». А я додаю, що такого вчителя любитимуть і ті, кому викладають.
Наталя Володимирівна РЄДЬКО, вчителька географії Харківської спеціалізованої школи №80 відразу погодилася дати інтерв’ю. І бесідували ми в теплій та дружній атмосфері. Упродовж майже семи років вона навчала мене географії.
…Народилася у Харкові. Батько - механізатор. Мати усе життя працювала у крамниці, але любила малювати, і малює чарівно. Зі своїм чоловіком Романом Володимировичем РЄДЬКО була знайома ще з дитинства, зростаючи в одному селі та навчаючись в одній школі. Він на заводі ім. Малишева - інженер. Це він допоміг дружині отримати дві освіти – завжди підставляв плече допомоги. У 2000 р. Наталія Володимирівна закінчила геолого-географічний факультет. І хоча навчалася заочно, закінчила його у 2006 році з Червоним дипломом.
Наталя Володимирівна: «Навчатися було цікаво та приємно. Викладачі-професіонали віддавали багато, і вимагали багато. Група була дуже дружною- і досі зустрічаємося. Віліна Анатоліївна ПЕРЕСАДЬКО, Олександр Олегович БАЙНАЗАРОВ – чудові педагоги… Ми були об’єднані спільною метою. Цементувала все староста - Люда ЗАДЕРЯ… Університет дав мені те, що не зміг би дати ніякий інший навчальний заклад – професіоналізм. Я відчуваю себе справжнім фахівцем у своїй справі, і зараз спроможна передавати ці знання дітям у школі так, як це робили викладачі університету нам.

Альона ПОХОДНЯКОВА, учениця школи №80,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

 

Вчителька з історії

 

Саме дійсно тяжкий труд вчителів робить наші голови «світлими», а нас справжніми людьми, ерудованими та грамотними. Я розповім вам про свою улюблену вчительку з історії – ШАМШИНУ Дар’ю Олегівну. Вона, вражаючи мене моїми ж успіхами, успішно замальовує яскравими малюнками білі плями у моїх знаннях з історії нашої рідної країни.
Дар’я Олегівна старша за мене лише на п’ять років, тобто їй двадцять один. Я лише закінчую школу, а вона вже здобула вищу освіту та отримала професію вчителя.
У 2009 році закінчила кафедру стародавнього світу та середньовіччя історичного факультету. Чому саме Університет? Дар’я відповідає: як послухала ще до вступу лекцію декана професора ПОСОХОВА Сергія Івановича, так і завмерла від щастя – ось воно, твоє майбутнє. Саме Сергій Іванович надихнув її на вступ на історичний факультет. Улюбленим вчителем Дар’ї Олегівни був СОРОЧАН Сергій Борисович.
Студентство нашої вчительки – це не лише навчання, а ще й активне. З яким щирим задоволенням розповідає вона і про День історичного факультету - найцікавіший з усіх факультетів. «Практика на історичному надзвичайно цікава,»- каже Дар’я,- бо ти мандруєш стародавнім світом, поринаєш до таємниць Херсонесу, пам’ятників давнини… Я теж мандрую зі своєю викладачкою, переживаю найцікавіші моменти її студентства і мрію про своє – на журналістиці…

Дарина ПУТІНЦЕВА, слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

Якщо маєш любов …

 

 

Я стою перед своїм ліцеєм. Я прийшла в гості до своєї улюбленої вчительки з української мови та літератури ОЛІЙНИК Вікторіїї Олександрівни. Завжди усміхнена й активна, весь час кудись біжить, щось перевіряє, чи відповідає на нескінченний потік запитань учнів…
-Вікторіє Олександрівно, а чи не розповісте мені про ваші студентські роки?
- Університет імені Каразіна – моя альма матер. Я закінчила філологічний факультет, відділення російської мови та літератури у 1991 р. Пам»ятні роки на все життя. У стінах Харківського університету надзвичайно висока якість надання знань. Студенти виходять звідти з колосальним обсягом знань. Ми жадали дізнатись і відкрити для себе якомога більше і в цьому нам допомагав наш університет. Звичайно, доводилось ретельно готуватись до занять і читати дуже багато літератури, але я любила це. Я з однокурсниками мала змогу ходити готуватись до занять до Центральної наукової бібліотеки, й без жодних перешкод користуватись тією чи іншою книгою. . Тоді не було комп’ютерів та інтернету, але ці походи були дуже продуктивні. Також ми відвідували багато різних секцій і гуртків. Навчання було взагалі дуже цікавим. У всіх була неймовірна жага до знань, лекції були дуже насичені . Я найбільше любила античну літературу, яку викладав Олег Олексійович Миронов. Викладачі університету змушували багато працювати, думати й займатись наукою. Я навчилась на заочному відділенні, але наші знання справжні, глибокі…
Так і «гуляли» ми з Вікторією Олександрівною коридорами університету, аудиторіями, читальними залами…. І сама хочу стати студенткою університету!

Влада ГРІЧАНОК, слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

 

Справжній скарб!

Мій викладач фізики Несвітайло Юрій Іванович –справжній скарб. Його уроки летять немов одна мить, кожен - цікавий і неповторний. Він дуже любить свою роботу і з великою уважністю ставиться до кожного свого учня, завжди допомагає і пояснює доти, доки учні не зрозуміють.Особисто для мене Юрій Іванович -взірець, еталон справжньго вчителя. А він же, так само як я сьогодні мрію, був студентом Харківського університету .
У 1972 р. вступив на перший курс фізичного факультету Харківського університету. І зараз пам`ятає своїх студентських друзів: Гаріна Юру, нині викладача Гідрометеорологічного технікуму, Карачевцева Віктора, кандидата наук, керівника лабораторії низьких температур... Чи пам»ятає своїх викладачів? Аякже! Юрій Іванович перегортає чергову сторінку випускного альбом: «Ось Зайчик Раїса Ілінішна, викладач загальної фізики, Беседовський Олександр Іванович ...
Юрія Іванович надихнула стати вчителем «династія»,-посміхнувшись -, ціла сімейна імперія вчителів: батько, Нсвітайло Іван Ігнатович викладав у сільскій школі музику, працю, фізичну культуру і мистецтво, мати, Любов Федорівна, була вчителем молодших класів і географії. Дружина, Несвітайло Наталя Василівна, викладає сьогодні у молодшій школі. Син, Несвітайло Олексій Юрійович, читає геграфію. І навіть сестра дружини, Людмила Василівна Бабенко, разом із своїм чоловіком, Бабенко Віктором Яковичем,- також вчителі історії….
- Юрію Івановичу, ви перемогли у намінації «Вчитель року» ?
- Так, Елічко. Це було ще 1996 року, згодом після «Вчителя року» я отримав звання «Соросівського вчителя», і на ту премію придбав собі свою першу машину «Жигулі»…
-То Вас університет зробив таким?
- Університет!.

Еля ПАВЛЕНКО, слухач підготовчих курсів
з журналістики «Творчий конкурс».

Rimus inter pares…

-Роки навчання в університеті – це найщасливіші роки мого життя , - каже моя улюблена вчителька Безсмертна Ольга Миколаївна, випускниця Харківського університету, нині вчитель з історії у спеціалізованій школі № 17, коли ми починаємо розмову.
…Я помічаю на її столі рожевий прапорець з написом : «Асоціація випускників, викладачів та друзів ХНУ імені В. Н. Каразіна» - його Ольга Миколаївна зберігає на згадку про своїх чудових однокурсників. Їхні шляхи розійшлись у далекому 1982 році,але друзі ще й досі підтримують зв’язок. 28 років не змогли розділити одногрупників. Ольга Миколаївна пам’ятає двох своїх найулюбленіших викладачів: Валерія Федоровича Мещерякова та Юрія Григоровича Литвиненка... Світла їм пам»ять. Це були дивовижні люди і викладачі…Я уважно слухаю цікаву розповідь, намагаючись не пропустити жодної подробиці. Водночас замислююся над тим, чим відрізняється викладач від вчителя.
- Найголовніше, - звучить голос вчительки, -чого мене навчив університет , - особливому способу мислення.
Лунає дзвоник. Мені - йти на урок, а їй – проводити його. …Уважне ставлення до учнів, вражаючі знання, цікаве викладання та чудове почуття гумору завжди виділяло Ольги Миколаївну із загальної маси вчителів. Саме тому, власне, у нашій школі її усі поважають та дуже люблять.

Наталя НАТІДЗЕ, учениця школи № 17,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

 

 

 

 

Любов до філології

Як тільки я прийшла до Пісочинського колегіуму, як закохалася у нашу вчительку з англійської мови - Асракулову Надію Миколаївну. Це вона прищепила мені любов до філології…А що найбільше мене обрадувало, що по закінченні школи Надія Миколаївна обрала той же, навчальний заклад, навчання у якому – моя мрія - Харківський національний університет імені Василя Назаровича Каразіна.
- Конкурс був високим, - згадує Надія Миколаївна, - вступити було дуже складно. На відділення німецької мови факультету іноземних мов із 160 абітурієнтів вступило лише 16. Університет дає найбільш якісну освіту. Студентські роки – найяскравіший період у житті будь-якої людини. Особливо на моє життя, професію та методику викладання вплинула мій викладач Соболь Надія Степанівна. Про неї я згадую дуже часто і щиро поважаю цю людину. І взагалі дуже часто згадую ці п’ять років.»
Робота викладача не з легких. Та Надія Миколаївна користується повагою серед учнів і колег. Як їй це вдається? Досвід роботи тут має не останнє значення. І звісно, підхід до учнів та метод роботи. Викладач має поважати своїх учнів. Людина має бути творчою, щоб зацікавити своїх учнів особливим викладенням матеріалу. Вчитель має постійно розвиватися та вдосконалюватися. Ось скільки дізналася я нового про свою улюблену вчительку. І все зараз роблю все можливе, щоб самій вступити до Харківського університету. А вона вже всі випробування пройшла з честю.

Катя ДМИТРЕНКО, учениця Пісочинського колегіуму,
слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

Унікальний вчитель…

 

…Пономаренківська ЗОШ, І-ІІІ ступенів Харківського району…Другий поверх…6 клас…Кабінет біології… Через декілька секунд до класу увійшов Растворцев Юрій Миколайович – унікальний вчитель… Він, немов гончар, ліпить із нас особистостей, індивідуумів. Йому вдалося зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність, почуття відповідальності.
Його улюблена пора року – зима, бо в цей час з’являється більше вільного часу, який можна приділити корисній роботі. Юрій Миколайович дуже завзята і працьовита людина. Останніми роками він підготував багато робіт для МАНу, що виборювали перші місця у районі та всій Україні .
У1978 р. закінчив кафедру біохімії та фізіології рослин. “На мій вибір вплинули лекції професора Тимашова Миколи Дармідонтовича, та Красильникової Лариси Костянтинівни”, - зазначив Юрій Миколайович. – Взагалі весь склад викладачів університету – цікаві, досвідчені люди. Особливо запам’яталися лекції Навікової Асі Іларіонівни та викладача історії Кравченка Леоніда Івановича.” Теплими словами згадує вчитель свою практику в Гайдарах в літньому таборі, керівником якого був Педаш Петро Федорович.
А чого ж навчив мене Юрій Миколайович ? Знання свого предмету, прищепив мені постійну тягу до знань, навчив, до будь-якого питання підходити лише детально вивчивши його. Що не слід слухати тих, хто намагається збити тебе зі шляху до власної мрії, слід завзято працювати.
Запитую: “Що вам найбільше подобається у вашій професії?” Він відповідає: “Бачити, як росте і розвивається молоде покоління, …

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ВЧИТЕЛЬ

Моя рідна школа - Харківська Середня Спеціалізована Музична Школа - інтернат. Я вдячна долі за такий подарунок. В нашій школі готують не просто музикантів, які можуть лише добре грати або співати, а людей, гарно пристосованих до суспільного життя. В нашій школі викладають справжні майстри своєї справи, поважні люди Харківщини, заслужені діячі мистецтв України. Мені випала честь акомпанувати солістам Харківської філармонії та Театру Опери та Балету, обговорювати творчі здобутки з музикантами не тільки зі всієї України, а і з багатьох країн світу.
Мій вчителя з російської мови та зарубіжної літератури Олександр Андрійович ВИНОГРАДСЬКИЙ. Саме на його уроках я відкрила для себе світ слова, магію мови, її силу. Про слово він знає не з чуток і не лише в теорії, бо він сам є літератором, одним із засновників Клубу пісенної поезії ім.Ю.Візбора. На сьогоднішній день світ побачило декілька збірок його віршів, останньою з яких стала видана цього року збірка «3+1». Саме він поселив у мене в серці любов до письма. З його благословення я почала писати вірші, потім – прозу, прийшла до журналістики. Він був моїм першим читачем, першим критиком, першим редактором. Інший вчитель, яким я пишаюся, - це мій вчитель з музичної літератури та народної творчості – Станіслав Олександрович КАЛІНІН. Він - єдиний харківський органіст, провідний піаніст, соліст філармонії і художній директор Будинку Органної і Камерної Музики. Я ставлю його собі за приклад, знаходити час, невпинно працювати. В нього я навчилась оптимістично дивитися на світ і завжди посмі

Валерія ЛЕОНТЬЄВА, слухач підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».

Cторінку підготували Христина АБУ ЛУХ, учениця школи № 159, Влада ГРІЧАНОК, Катя ДМИТРЕНКО, учениця Пісочинського колегіуму, Валерія ЛЕОНТЬЄВА, Наталя НАТІДЗЕ, учениця школи № 17, Еля ПАВЛЕНКО, Марія ПАЛАМАРЧУК, учениця ХНВК № 169, Єлизавета ПЕРАЛЬТА, учениця 6-ої гімназії, Альона ПОХОДНЯКОВА, учениця школи №80, Дарина ПУТІНЦЕВА, Олеся ХМЕЛЬОВА, учениця школи № 104, Олександр ЧЕРНОБАЙ, слухачі підготовчих курсів з журналістики «Творчий конкурс».