73 роки разом

25 січня – червоний день календаря. І я зараз не про Тетянин день – а про «Георгіїв». Саме цього дня 90 років тому народився Георгій Іванович ШКЛЯРЕВСЬКИЙ, професор кафедри російської мови філологічного факультету
Проректор університету, ветеран Великої Вітчизняної і Харківського університету. Саме сьогодні ми маємо честь вітати Георгія Івановича із 90-літтям! 73 роки з яких ювіляр провів з Харківським університетом. Ціле людське життя!
У Георгія Івановича вдома ми аналізуємо; чи душа в душу прожили вони ці роки з університетом… Університет любив свого сина всією душею і доручав йому найвідповідальніші свої посади: студент, викладач, декан, проректор… Він подарував йому високе звання науковця-філолога, чудову дружину світлої пам’яті Ірину Володимирівну, теж філолога. Він жодного разу не віддав трудову книжку свого випускника кудись в іне місце роботи. А вже як шанував і шанує свою альма матер сам Георгій Іванович, чесно і самовіддано працював на його славу. Ми разом із ювіляром підрахували, що його навчальне навантаження за всі роки склало понад 20 тис. навчальних годин, через його лекційні аудиторії пройшло близько 20 тис. студентів! Деканом він трудився понад 10 років, проректором – понад 16, завідувачем кафедри – 17 років!!! Понад 200 дипломників підготували свої випускні праці під керівництвом науковця. П»ять навчальних посібників і монографій подарував університету філолог Шкляревський. А своїми вчителями Георгій Іванович шанобливо називає видатних філологів – Розенберга, Баженова, Фінкеля, Вербицького… Найщасливішим днем в житті вважає ювіляр 9 Травня 1945 року, коли він із бойовими друзями зустрів на озері Балатов в Угорщині Велику Перемогу… Його Перемогу в тому числі, бо чесно пройшов і проповз, і відвоював всі 1418 бойових незабутніх днів Великої Вітчизняної і Вітчизна прикрасила його груди бойовими і трудовими нагородами… Заслужено.
– Університет – це мій другий дім, моя друга родина. Усе моє свідоме життя пройшло в університеті. – Розповідає проф. Г. І. Шкляревський. - Мій шлях в університеті, як Ви бачите, – достатньо довгий, нелегкий, але, на моє щастя, частіше за все радісний та світлий. Мені дуже пощастило, що в моєму житті були чудові вчителі не лише в науці, а й у житті. Знаковий ректор університету Іван Миколайович Буланкін вражав своєю неповторною особистістю. В 1946, після демобілізації, мене зустрів на філфаці новий молодіжний колектив, дуже різнорідний. Були в ньому і щойно демобілізовані, і вчорашні десятикласники. І з усіма слід було знаходити спільні точки дотику.
За прожитий час я поруч працював і був добре знайомий із вісьмома ректорами: від Я. С. Блудова до В. С. Бакірова. Я вчився демократичним стосункам із колективом, принциповості й наполегливості у вирішенні складних питань у І. М. Буланкіна, вимогливості, що іноді доходила до жорсткості, пошуків нових, прогресивних об’єктів діяльності університету у І. Є. Тарапова, інтелігентності у відносинах з колективом, глибокому прагненню до знань мистецтва, літератури, музики – у В. Г. Хоткевича… Я пишаюся тим, що я частинка великого колективу уславленого Харківського університету.
90 років _ це коли весь організм почуває себе на всі 90 – маю всі болячки від «А» до «Я», а мозок працює молодо. Та 90 – це не лише хвороби. Це ще й купа вільного часу, який я проводжу цікаво і корисно. Мої колишні студенти з ЦНБ надсилають мені детективи (люблю). Заради жарту дівчата додають ще й жіночі романи (і їх не відкидаю). Читаю московську літературку. Сам собі кулінар. Слухаю улюблені платівки ( у мене їх було до 4 тис. – більшість роздарував. На жаль, пам’ять погіршала…
…Спілкуємося з Георгієм Івановичем часто. Він гарний друг редакції улюбленої газети По закінченні цієї розмови він, за традицією, пригощає цукерками «Корівка» на доріжку, відпускає черговий жарт, проводжаючи до дверей, а ми ставимо останнє запитання: «що побажає ювіляр нинішній молоді університету?»
- Я абсолютно переконаний, відповідає Георгій Іванович, - що нашій державі необхідно виробити національну патріотичну ідею – любити свою Вітчизну, тепер вже незалежну Україну. Адже сьогодні молодь не готова любити свою матір. А як можна жити на білому світі, не люблячи землю, на якій ти народився виріс і живеш? Пам’ятайте, дорогі мої молоді колеги, що ви – національна еліта держави. І пам’ятайте про це постійно. Ваш молодий 90-літній Георгій Іванович Шкляревський.

А. КУТАС, О. НЕРУХ, спеціальні кореспонденти.