Символи університету…

ВІД РЕДАКЦІЇ. Символи університету… Що ви знаєте про них? А що ви пропонуєте зробити таким символом? Перший варіант назвали студенти: пам'ятник засновнику Харківського університету - В. Н. Каразіну?
Аліна ВЕРБИЦЬКА третьокурсниця хімічного факультету, група Х-133: «Василь Назарович Каразін – засновник Харківського Імператорського університету, до століття якого вдячні харків’яни вирішили встановити пам’ятник. Переносили фігуру з місця на місце багато разів. І ось нарешті він стоїть перед нашим великим університетом».
Ірина КОВТУН, третьокурсниця механіко-математичного факультету, група М-131: «Пам’ятник побудували на «народні» кошти, які збирали протягом багатьох років. Пам’ятник В. Н. Каразіну був першим у Харкові, встановленим у повний зріст»
Денис ОЛЄЙНИКОВ, третьокурсник геолого-географічного факультету, група ГГ-31: «Знаю, що він колись стояв за нашим університетом, при вході у парк Шевченка».
Костянтин БАЛЛІЄВ, четвертокурсник соціологічного факультету, група СЦ-47: «В. Н. Каразін – це батько Харківського університету, а даний пам’ятник - засновнику альма матер, був споруджений влітку 1904 р. До того, як був встановлений перед університетом, переносився чотири рази».
В'ячеслав БЄЛКІН, п’ятикурсник факультету комп’ютерних наук, група КС-51: «Це пам’ятник засновнику Харківського Імператорського університету, був створений у 1904 році на гроші, зібрані городянами до його сторіччя. У 1905 році його встановили на вул. Сумській, у 1907 відбулось урочисте відкриття. З 2004 року постає перед головним корпусом Харківського національного університету та простягнутою рукою «запрошує» студентів до навчання. На постаменті - слова Василя Назаровича, у яких він стверджував, що щасливий зробити добро рідній Україні у складі «велетенської» Росії. Точних слів не пам’ятаю».
Віктория ГУР’ЄВА, першокурсниця соціологічного факультету, група СЦ-11: «Знаю, що скульптором пам’ятника В. Н. Каразіну був І. М. Андреолетті, та архітектором А. Н. Бекетов, який, до речі, створював свого часу і пам’ятник Т. Г. Шевченку».
Любов СЕРЕДА, третьокурсниця економічного факультету, група ЕФ-34: «Зовсім нічого не знаю»
Анна ШАГАЛІНА, третьокурсниця радіофізичного, група РР-31: «Окрім того, що місце знаходження пам’ятника змінювалось чотири рази, мені відомо, що його одного разу ледь не розплавили».
Микита СУХОВЄЄВ, п’ятикурсник історичного факультету, група ІС-53: « У нас читав курс з історії університету проф. С. І. ПОСОХОВ, наш декан. Добре пам’ятаю його розповідь про те, що пам’ятник спорудили до 100-річчя Університету. Багато разів його переносили з місця на місце. Гроші на створення пам’ятника збирали шляхом благодійних акцій: хто скільки дає. От так і назбирали».
Сергiй ОВЧАРЕНКО, третьокурсник геолого-географічного, група ГЗ-31: «Про пам’ятник В. Н. Каразіну нам розповідали на екскурсії на першому курсі, вже не згадаю, що там і хто його робив».
Марина МІНЮКОВА, п’ятикурсниця механіко-математичного, група МФ-52: «Знаю, що пам’ятник був встановлений у 1905-му до 100-річчя університету, тому напис на ньому «1805-1905» часто бентежить людей, які думають, що це роки життя Василя Назаровича. Зроблений він з міді й, по-моєму, за рахунок громадян. Пам’ятник багато подорожував: коли я у школі навчалась, бачила його у парку Шевченка. До 200-річчя альма матер його перенесли до входу у головний корпус університету».

Про університетські символи дізнавалася М. ШАЛІМОВА, студкор