«Я – щаслива людина!»

Друк

Геннадій Олександрович БОРДУН, помічник першого проректора, секретар Ради ректорів відзначає ювілей.
– Геннадію Олександровичу, 70 – це багато чи мало?
– Історично – це мало, фізіологічно – багато. Для мене особисто найважливішим є те, що протягом усіх років життя я навчався. І на даний момент за плечима – гарний науковий стаж.
– Коли доля пов’язала з Каразінським університетом?
– З 1975 року я працював головним лікарем студентського будівельного загону, у складі якого трудилися понад 1200 людей. Володя Катрич (нині проф. В. В. Катрич) був командиром загону. У загоні трудилися Надя Крейдун (проф. Н. П. Крейдун), Володя Александров ( проф. В. В. Александров) та багато ін. університетських вихованців. Я – медик за професією. Із 1978 по 1992 рр. я був головним педіатром м. Харкова, а вже з 1992 і до 2000 року я обіймав посаду головного лікаря області. А коли завершився контракт , мені запропонували посаду помічника першого проректора в Каразінському університеті. Із того моменту моє життя щодня пересікається із нашою славною альма матер. Працюю пліч-о-пліч із Вілем Савбановичем (у 2006 році нашого ректора обрали головою Ради ректорів, я обійняв посаду секретаря Ради ректорів).
- Згадуючи найяскравіші моменти свого життя, чи можете ви назвати себе щасливою людиною?
– Я – вихованець Комсомолу. Служив в армії. Звичайно, мій життєвий шлях був тернистим, але шкодувати про щось – це невдячна справа. Все, що зі мною відбувалося, – виховало в мені такі якості, як доброта, любов до ближнього, довірливість, працевитість, усвідомлення своєї справи та потрібність суспільству, постійний потяг до знань. Моє життєве кредо: «Думай добре, думки створюють гарні вчинки».


О. КОСТІНА.