Університет після евакуації
ВІД РЕДАКЦІЇ. Війна, що була Великою Вітчизняною… 80-річчя початку найстрашнішої в історії людства ВІЙНИ. 22 червня 1941 року. Ми вже з Вами говорили про Харківський університет перед війною. Про Університет і його діяльність у далекій Кзил-Орді. Сьогодні – про Університет, який повернувся із евакуації і почав діяльність у зруйнованому Харкові.
Один із військових кореспондентів, який писав про звільнений Харків у серпні 1943 р., зізнавався, що багате і квітуче довоєнне місто було перетворене гітлерівцями у руїни - місто найстрашніше в Європі було скалічене фашистами. Харків лежав у руїнах. 17 травня 1944 р. колектив університету виїхав із Кзил-Орди, а першого червня прибув до Харкова. Університет дуже сильно постраждав. Навчальні корпуси і студентські гуртожитки були знищені. Варвари ХХ ст.. зруйнували і пограбували цінне наукове обладнання. Науково-дослідницькі лабораторії, аудиторії, кабінети, експонати музеїв. Університетська громада розпочала навчання і діяльність у надзвичайно складних умовах. Слід було не просто зібрати викладацький та студентський колектив, а й відновити університет, створити найнеобхідніші умови для роботи. Викладач латини доц. М.С. Лапіна, у 1944 першокурсниця філфаку, яка пішла від нас зовсім недавно, згадувала: «Вибиті вікна, двері, зруйновані стеля, система опалення. Працюють ремонтні бригади із студентів, які ремонтували аудиторії та гуртожитки. А ще слід було зібрати овочі у підсобному університетському господарстві у Черкаській Лозовій. І в цих надлюдських умовах студенти вчилися успішно. Із усіх оцінок, отриманих ними у 1944 р. 40,6 % були відмінними, 31,5 – добрими, 24,5 – посередніми. І лише 3,4 – незадовільними».
Весна 1945 року. Рік відродження університету на спаплюженій гітлерівцями і війною українській землі. Студенти прибували. Їх ставало все більше і більше. Але більшість університетських вихованців ще тримали в руках автомати і звільняли Європу від нацизму.
О.ДЕУС.